в означеннях
Тлумачення, значення слова «спурхувати»:

СПУРХУВАТИ і СПОРХУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУРХНУТИ і СПОРХНУТИ, ну, неш, док.

1. Легко і швидко злітати з якого-небудь місця (про птаха, метелика і т. ін.). Сполохані жайворонки спурхували перед самою машиною і свічками ішли кудись угору (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 308); Лунко лопочуть [голуби] крильми, здіймаються вгору, падають на голубник, а через хвилину знову, один за одним, спурхують на землю (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 242); З гілки птах спурхнув (Павло Тичина, I, 1957, 217); Спить орел, — і враз, розкривши очі, Угледе [побачить] світ, красу і простір голубий, І легко з скель спорхне, і в небі заклекоче (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 126);  * Образно. Осінні жовті листочки спурхують з гілля (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 17); Сон миттю спурхнув с Сашкових очей (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 68).

2. перен., розм. Швидко підхоплюватися з якого-небудь місця (про людину). Спурхнула [панночка] метеликом із свого місця (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 26).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 611.

Коментарі (0)