в означеннях
Тлумачення, значення слова «спущений»:

СПУ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до спустити. Скарб лежав без руху сотні літ, спущений у глибину боліт (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 41); Вона.. має покривало низько спущене на очі так, що обличчя її сливе не видко (Леся Українка, II, 1951, 267); Штори були спущені (Олександр Довженко, I, 1958, 165); Видно між вербами шкільний причал, човен, ще не спущений, лежить на згірку догори дном (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 67); — Вже не вперше нам, — голубкою вуркотіла Груня. — Бувало вже так: і ліс довкола, і ліміти спущені, а грубки розтопити нічим (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 41);
//  у знач. прикм. Довгу, хвилину було чути лише хлипання нещасної матері. Вкінці підняла спущену голову й узяла назад до рук.. роботу (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 10); Помогла [Юзя] бабуні набрати на дротики спущені вічка в панчішці (Леся Українка, III, 1952, 659);
//  спущено, безос. присудк. сл. Бриг спущено на воду (Юрій Яновський, II, 1958, 148).
Мов (нємов, як і т. ін.) пес (звір), спущений з прив'язі (з ланцюга, з припону); Мов (немов, як і т. ін.) собака, спущений (спущена) з прив'язі (з ланцюга, з припону) — дуже швидко, нестримно (бігти, рухатися і т. ін.). Поліцаї бігли, як панські пси, спущені з прив'язі (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 56); Немов собака, спущена з припону, Наскочила на землю пітьма чорна (Іван Франко, X, 1954, 373); Мов (немов, як і т. ін.) спущений на дно — дуже пригнічений. Вийшовши з тюрми зимою, я почув себе мов спущеним на дно (Іван Франко, XVI, 1955, 368).

2. у знач. прикм. З якого вийшло повітря (про надувний предмет). Оглядаючи спущений скат, шофер скрушно почухував лоба (Олесь Гончар, Новели, 1954, 143); Слід пам'ятати, що рух автомобіля на спущеній шині навіть на невелику відстань може призвести до цілковитого руйнування покришки і камери (Хлібороб України, 7, 1964, 22).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 617.

Коментарі (0)