в означеннях
Тлумачення, значення слова «спускати»:

СПУСКАТИ, аю, аєш, недок., СПУСТИТИ, спущу, спустиш, док.

1. перех. Переміщати зверху вниз; опускати. Довго сиділа вона, то здіймаючи перо, то спускаючи його немов до писання, але папір лежав білий (Леся Українка, III, 1952, 583); Филін спускає руку вниз помаленьку (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 328); Каргат рішуче спустив ноги з ліжка й почав одягатися (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 4); Стах підійшов до щогли і спустив парус (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 229);
//  Різко опускаючи, вдаряти. Іван, спустивши весло на голову туркові, підняв його знов і на хвилину закляк (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 386); [Сінон:] Спусти свій меч на мене, невблаганна! (Леся Українка, II, 1951, 311);
//  Зсаджуючи, знімаючи кого-, що-небудь (з плечей, рук, коня і т. ін.), ставити або класти десь. — Пров'янт [провіант] вам привіз, — весело сказав Свирид, спускаючи з плечей клунок (Панас Мирний, I, 1954, 194); Рвали [переселенці] роман-зілля або волошки.., подавали дітям на віз гратися, і діти кричали, щоб їм ще дали чи спустили їх долі побігати (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 300); Кирило Тур спустив бранку додолу і передав побратимові, а сам зліз із коня (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 104); Оля раптом захвилювалася, взяла Орисю на руки, потім знову спустила на землю (Оксана Іваненко, Пошта.., 1943, 22);
//  Звозити кого-, що-небудь згори вниз. Коні.. помалу спускали віз по покрученій дорозі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 197); — Приходь, найду тобі дівчину, як писанку, з горба спущу санки, переверну вниз — от і знайомтесь на здоров я, а потім женихайтесь (Михайло Стельмах, I, 1962, 119);
//  Опускати кого-, що-небудь усередину чогось (ями, льоху і т. ін.). В п'ятницю її поховали. Як спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби кружляли (Марко Вовчок, I, 1955, 48); Продимала [Марійка] замерзлу шибку напільного вікна й стежила, як батько спускав у льох обох братів (Григорій Епік, Тв., 1958, 388); Ливона у шахту на вугіль спустили: — Довбай! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 127);
//  Занурювати кого-, що-небудь у рідину. Вирішили [члени експедиції] одразу спускати трьох водолазів на розвідку (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 311); Коли той [начальник експедиції] накаже.. спускати прилади в глибину океану, Дорошенко сам стає до лебідки (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 198);
//  Переміщати вниз піднятий і закріплений угорі кінець, край чого-небудь, закриваючи щось. Долорес спускає чорний серпанок собі на обличчя і одвертається (Леся Українка, III, 1952, 339); Лена.. спускає штори на вікнах (Іван Кочерга, II, 1956, 373); Жайсак вийшов, спустивши полог юрти (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 145);  * Образно. Ніч надходила. Ніч синій серпанок спускала на степ (Андрій Головко, I, 1957, 270);
//  Насувати, напускати, закриваючи щось (лоб, очі і т. ін.). Доводиться волосся нижче спускати на лоб, ніж би слід (Леся Українка, III, 1952, 710);
//  Звішувати що-небудь (косу, гілля і т. ін.). Я не знала в матері смутної години; До колін спускала я косу мою чорну, Мали мої оченьки силу необорну (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 89); Його дзвінкий голос лунав між гущавиною високих берестків та пахучих лип, що спускали свої широкі гілки по білій стіні у рів (Панас Мирний, IV, 1955, 8); Важучі грона Виноград спускав до землі (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 109);  * Образно. Холодні осінні тумани клубочаться угорі і спускають на землю мокрі коси (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32);
//  Подавати, скидаючи донизу один кінець чого-небудь. Спускає [Монтаньяр] шнура, причепленого до гака, за вікно (Леся Українка, II, 1951, 177);
//  Знімати, стягуючи донизу, з себе чи з кого-небудь щось надягнене. — Мене поранило, — урочисто звертається до всіх Хаєцький. — Куди? Хома тут же при всіх розстібається, спускає штани. — Денисе, подивись! (Олесь Гончар, III, 1959, 277); — А встаньте-но, панно, нехай я подивлюся на вашу спідницю.. — А ти приміряй.., — і Юзя хутенько спустила з себе спідничку (Леся Українка, III, 1952, 643);  * Образно. Земля.. сором'язливо спускала з свого тіла димчату сорочку ночі (Панас Мирний, I, 1954, 318);
//  Зсувати з берега на воду (човен, пліт і т. ін.). — Благослови, отамане, Байдаки спускати (Тарас Шевченко, II, 1963, 339); Теслярі пнулися.., спускаючи в Дніпро нову чайку (Олександр Довженко, I, 1958, 227); Пліт вийшов важкий. Руками його в море не спустиш (Василь Кучер, Голод, 1961, 182);
//  Висаджувати людей з судна на землю. [Ком. флагмана:] Я не розумію, що за постанова. Нащо сотні людей тримати на кораблі, коли є змога спустити на берег? (Олександр Корнійчук, I, 1955, 55);
//  Відправляти, переміщати плавом за течією річки; сплавляти;
//  Проганяючи, зіштовхувати звідкись. Горбився в пальті сухорлявий пасажир похилого віку — один із тих цивільних, що їх при посадці в Синельниково хлопці прийняли було за мішечників і ледве не спустили з даху (Олесь Гончар, II, 1959, 313).
 Спускати (спустити) із стапеля (із стапелів) див. стапель; Спускати (спустити) на воду, мор.: а) побудувавши або відремонтувавши судно, передавати його для експлуатації. Миколаївські суднобудівники спустили на воду велетенську китобійну базу «Советская Россия» (Радянська Україна, 5.XI 1960, 1); б) опускати що-небудь на воду з борту корабля. З крейсера спустили на воду шлюпки (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 246).
Не спускати з думки кого, що — весь час думати, не забувати про кого-, що-небудь. Співаючи тих пісень, вони не спускали з думки тих молодих студентів, котрі так довго бігали слідком за ними (Нечуй-Левицький, I, 1956, 352); Не спускати з ока (з очей); Не спускати ока (очей) див. око 1; Не спускати з рук див. рука; Не спускати (спустити) погляду (погляд) див. погляд; Спускати (спустити) голову — те саме, що Вішати (повісити) голову (див. голова). — Це я, бариня, украла, — спускаючи голову, тихо якось прошепотіла Марта (Панас Мирний, IV, 1955, 345); Вона йому в вічі заглядає, а він голову спустив — сумує (Марко Вовчок, I, 1955, 55); Спускати (спустити) з ока (з очей) див. око; Спускати (спустити) на гальмах — пом'якшувати, полегшувати перебіг чого-небудь; втручаннями припиняти що-небудь (якусь справу і т. ін.); Спускати (спустити) очі (погляд, вії і т. ін.) — те саме, що Опускати (опустити) очі (погляд, вії і т. ін.) (див. опускати). Титар.. легенько сварився пальцем на дівчат. Дівчата соромливо спускали очі додолу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 404); Вже очі ті, що так були привикли Спускати погляд, тихі сльози лити, Тепер метають іскри, блискавиці (Леся Українка, I, 1951, 108); Вона спинила очі на Алі, відтак спустила повіки і пішла далі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 395); У Ганни була звичка при розмові спускати вії і раптом підводити їх (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 22); Спускати (спустити) руки — те саме, що Опускати (опустити) руки (див. опускати). — Ви сидите собі, спустивши руки, та й граєте ідилію 8 селянами (Іван Франко, VIII, 1952, 81); Спускати (спустити) шкуру (три шкури і т. ін.) див. шкура; Спустивши рукава (рукави) працювати див. рукав.

2. перех., розм. Надсилати нижчій інстанції. [Дремлюга:] Ми щодня одержуємо з Києва і Москви до п'ятдесяти важливих директив і розпоряджень, а в райони спускаємо набагато більше... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 293); Спускати плани.

3. перех. Приводячи в дію, зсувати, зрушувати, зміщати щось закріплене (запобіжник, спусковий гачок і т. ін.). Зенітки стріляли не змовкаючи. Не встигав відкотитися ствол, як заряджаючий знову подавав снаряд і, ступивши на крок убік, спускав замок (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 323); Микола Васильович обережно спустив застережника [запобіжника], викинув запасний патрон (Микола Трублаїні, I, 1955, 96).
 Спускати (спустити) курок див. курок; Спускати (спустити) петлю (петлі, вічко, вічка): а) через необережність давати петлі при в'язанні зісковзнути із спиці або крючка; б) звужувати в'язання, зменшувати кількість петель, набираючи відразу по кілька.

4. перех. Відв'язувати, відпускати прив'язаних тварин. Хаврусь не лягав спати ні під хатою, ні у клуні, а спав у хаті, ще й спускав двох собак з ланцюгів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 339); З вечірньою зорею спускали з конов'язі лошат і вони з веселим заливчастим іржанням мчали до своїх маток (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 119); — Ти диви, і вовкодави Плачинди тут! — пізнав вірних сторожів дукача цибатий Василь Гайовий. — Чи спустив їх Терентій, чи самі з заліза зірвалися? (Михайло Стельмах, I, 1962, 66);
//  мисл. Напускати мисливських собак, птахів на тварину, яку полюють. Ловець.. Спуска хортів на поле пожовтіле (Максим Рильський, I, 1946, 101); О, коли б я при тобі полювати могла, о Церінте.. Я б розпізнала чуттям сліди бистроногої сарни, Я б із тугого смича [смика] бистрих спустила хортів (Микола Зеров, Вибр., 1966, 289);  * Образно. Як мав ти, брате [Бояне], Про давнє вгадати — .. Тоді, віщий брате, Починав спускати Десять соколів На табун лебедів (Панас Мирний, V, 1955, 261).
 Спускати (спустити) собак (собаку) на кого — нацьковувати собак (собаку) на когось. [Баба:] Як тільки ж вкрадете що в мене, То вже просю [прошу] не здивувати, Геть повипихаю в шию з хати, Хоч ви і вчене добродійство, Та ще на вас спущу й собак!.. (Марко Кропивницький, V, 1959, 260).

5. перех. Випускати з якогось вмістища, резервуара (рідину, газ і т. ін.). — От, іроди! Яку сатанинську штуку придумали! Певно, спускають воду з ставу, щоб і звідти ударити! (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 69); Він спустив в унітаз воду й пішов геть (Юрій Яновський, II, 1954, 79);
//  Звільняти водойму (ставок, озеро і т. ін.) від води. Клекоче обурення проти безгосподарності і гендлярів, таких, як Митрофан Созоненко, що спускають заорендовані ставки (Михайло Стельмах, II, 1962, 280);
//  Звільняти надувні предмети від повітря, газу і т. ін. Спустити балон; Спустити шину;
//  неперех. Випускаючи з себе повітря, газ і т. ін., втрачати пружність (про надувні предмети). [Берест:] А де ти був, Васю? [Вася:] Я... я затримався... Там по дорозі шина спустила... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 105); — Скат спустив по дорозі чи чого ти такий невеселий вернувсь? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 127).
Дух спустити див. дух; Спускати (спустити) кров — те саме, що Пускати (пустити) кров (див. кров); Спустити мазку див. мазка.

6. перех., розм. Знижувати, зменшувати (ціну, плату). Як не переплатиш, то і не купиш; як не спустиш, то і не продаси (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 300); Онися одвертала голову, але таки добре торгувалась і не спустила Олесі й шага (Нечуй-Левицький, III, 1956, 205); — Хай.. продасть [Плачинда] вікна та двері, що в нього на подвір'ї лежать. Там є з чого вибрати, та й, може, спустить якусь копійчину, бо ж не нові вони (Михайло Стельмах, I, 1962, 306);
//  Угамовувати якесь почуття (гнів, роздратування і т. ін.). — Я вас добре знаю! — мотнувши головою, одказав Чіпка, спустивши трохи гніву (Панас Мирний, I, 1949, 313);
//  Притишувати, знижувати (голос, звук). Спускаючи голос, каже [Чіпка]: — Я знаю, що моя праця не пропаде марно (Панас Мирний, I, 1949, 280);
//  Знижуючи свої вимоги, погоджуватися на менше. Перш жадала [Домаха] поповичів, далі спустила на писарів з ратуші (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 177).
Спускати (спустити) тон (тона), рідко — говорити спокійніше, стриманіше. Ся одсіч була така різка та енергійна, якої, видно, добродій «старий» не сподівався, бо він якось одразу спустив тона і постарався звести розмову на жарти (Леся Українка, VIII, 1965, 208).

7. перех., розм. Втрачати вагу. Спустити кілька кілограмів.
Спускати (спустити) жир — худнути.

8. перех., розм. Продавати що-небудь. Треба продати яку річ, ніхто так вигідно не спустить [як Філька] (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 286); — Зразу після революції став [князь] землю продавати. Десятин, мабуть, з півтисячі спустив. Звичайно, кращу землю багачі купили (Андрій Головко, II, 1957, 435);
//  Легковажно, марно витрачати гроші, збувати майно і т. ін.; розтринькувати. Ми крів'ю [кров'ю] та потом копійку до копійки збирали,.. а він у одну ніч.. спустить... (Панас Мирний, IV, 1955, 40); Вельможі до грошей голінні І уміють їх гарно спустить (Володимир Самійленко, I, 1958, 155).
Спускати (спустити) з рук — те саме, що Збувати (збути) з рук (див. збувати). — Не пропив я [добро], не прогайнував..: усе спустив з рук, аби б тільки як-небудь прикрити ваші злидні (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 141).

9. неперех., розм. Ставитися поблажливо до кого-небудь, не давати належної відсічі комусь. — Еге! — Юнона закричала.. — Я нарошно [навмисне] йому спускала, А він і ноги розіклав!.. (Іван Котляревський, I, 1952, 175); [Часник:] Самі винні, що Галушці спускаєте. Чого критику не піднімаєте на весь голос? (Олександр Корнійчук, I, 1955, 324);
//  перех. і без додатка. Прощати кому-небудь провину, залишати безкарним чийсь проступок. — Бити мене по спині кулаками! мене! старшину! Чи то видано! О, я цього їм не спущу! В тюрму їх! (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 358); Їм тільки спусти раз, то вони не те що з баштану тягатимуть, а й у комору прийдуть! (Андрій Головко, II, 1957, 242).

10. перех., заст., розм. Дозволяти кому-небудь іти звідкись; випускати. Мужик почав ганятися по пшениці за кіньми, кленучи їх на всі заставки, але вони не давалися.. Нарешті мужик піймав спершу одну, а тоді другу коняку і повів їх до воза. Але Гордій, не спускаючи його з пшениці, перейняв його (Борис Грінченко, II, 1963, 101).

11. перех., с. г. Те саме, що злучати 2.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 612.

Коментарі (0)