СПУСКАТИ, аю, аєш, недок., СПУСТИТИ, спущу, спустиш, док.
1. перех. Переміщати зверху вниз; опускати.
Довго сиділа вона, то здіймаючи перо, то спускаючи
його немов до писання, але папір лежав білий
(Леся Українка, III, 1952, 583); Филін спускає руку вниз
помаленьку (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 328); Каргат рішуче спустив
ноги з ліжка й почав одягатися (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948,
4); Стах підійшов до щогли і спустив парус (Микола Трублаїні,
Шхуна.., 1940, 229);
// Різко опускаючи, вдаряти. Іван,
спустивши весло на голову туркові, підняв його знов і на
хвилину закляк (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 386); [Сінон:]
Спусти свій меч на мене, невблаганна! (Леся Українка, II, 1951,
311);
// Зсаджуючи, знімаючи кого-, що-небудь
(з плечей, рук, коня і т. ін.), ставити або класти десь.
— Пров'янт [провіант] вам привіз, — весело сказав
Свирид, спускаючи з плечей клунок (Панас Мирний, I, 1954, 194);
Рвали [переселенці] роман-зілля або волошки.., подавали
дітям на віз гратися, і діти кричали, щоб їм ще дали
чи спустили їх долі побігати (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 300);
Кирило Тур спустив бранку додолу і передав побратимові,
а сам зліз із коня (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 104);
Оля раптом захвилювалася, взяла Орисю на руки,
потім знову спустила на землю (Оксана Іваненко, Пошта.., 1943, 22);
// Звозити кого-, що-небудь згори вниз. Коні.. помалу
спускали віз по покрученій дорозі (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
197); — Приходь, найду тобі дівчину, як писанку, з
горба спущу санки, переверну вниз — от і знайомтесь
на здоров я, а потім женихайтесь (Михайло Стельмах, I, 1962,
119);
// Опускати кого-, що-небудь усередину чогось
(ями, льоху і т. ін.). В п'ятницю її поховали. Як
спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби
кружляли (Марко Вовчок, I, 1955, 48); Продимала [Марійка] замерзлу
шибку напільного вікна й стежила, як батько спускав у
льох обох братів (Григорій Епік, Тв., 1958, 388); Ливона у шахту
на вугіль спустили: — Довбай! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959,
127);
// Занурювати кого-, що-небудь у рідину.
Вирішили [члени експедиції] одразу спускати трьох
водолазів на розвідку (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 311); Коли той
[начальник експедиції] накаже.. спускати прилади в
глибину океану, Дорошенко сам стає до лебідки (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 198);
// Переміщати вниз піднятий і
закріплений угорі кінець, край чого-небудь, закриваючи
щось. Долорес спускає чорний серпанок собі на обличчя і
одвертається (Леся Українка, III, 1952, 339); Лена.. спускає
штори на вікнах (Іван Кочерга, II, 1956, 373); Жайсак вийшов,
спустивши полог юрти (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 145);
* Образно. Ніч надходила. Ніч синій серпанок спускала
на степ (Андрій Головко, I, 1957, 270);
// Насувати, напускати,
закриваючи щось (лоб, очі і т. ін.). Доводиться волосся
нижче спускати на лоб, ніж би слід (Леся Українка, III, 1952,
710);
// Звішувати що-небудь (косу, гілля і т. ін.).
Я не знала в матері смутної години; До колін спускала
я косу мою чорну, Мали мої оченьки силу необорну (Яків Щоголів,
Поезії, 1958, 89); Його дзвінкий голос лунав між гущавиною
високих берестків та пахучих лип, що спускали свої
широкі гілки по білій стіні у рів (Панас Мирний, IV, 1955, 8);
Важучі грона Виноград спускав до землі (Степан Крижанівський, Срібне
весілля, 1957, 109); * Образно. Холодні осінні тумани
клубочаться угорі і спускають на землю мокрі коси
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32);
// Подавати, скидаючи донизу
один кінець чого-небудь. Спускає [Монтаньяр] шнура,
причепленого до гака, за вікно (Леся Українка, II, 1951, 177);
// Знімати, стягуючи донизу, з себе чи з кого-небудь
щось надягнене. — Мене поранило, — урочисто
звертається до всіх Хаєцький. — Куди? Хома тут же при
всіх розстібається, спускає штани. — Денисе, подивись!
(Олесь Гончар, III, 1959, 277); — А встаньте-но, панно,
нехай я подивлюся на вашу спідницю.. — А ти
приміряй.., — і Юзя хутенько спустила з себе спідничку
(Леся Українка, III, 1952, 643); * Образно. Земля.. сором'язливо
спускала з свого тіла димчату сорочку ночі (Панас Мирний,
I, 1954, 318);
// Зсувати з берега на воду (човен, пліт
і т. ін.). — Благослови, отамане, Байдаки спускати
(Тарас Шевченко, II, 1963, 339); Теслярі пнулися.., спускаючи в
Дніпро нову чайку (Олександр Довженко, I, 1958, 227); Пліт вийшов
важкий. Руками його в море не спустиш (Василь Кучер, Голод,
1961, 182);
// Висаджувати людей з судна на землю.
[Ком. флагмана:] Я не розумію, що за постанова.
Нащо сотні людей тримати на кораблі, коли є змога
спустити на берег? (Олександр Корнійчук, I, 1955, 55);
// Відправляти,
переміщати плавом за течією річки; сплавляти;
//
Проганяючи, зіштовхувати звідкись. Горбився в пальті
сухорлявий пасажир похилого віку — один із тих цивільних,
що їх при посадці в Синельниково хлопці прийняли
було за мішечників і ледве не спустили з даху (Олесь Гончар,
II, 1959, 313).
Спускати (спустити) із стапеля (із стапелів) див.
стапель; Спускати (спустити) на воду, мор.: а) побудувавши
або відремонтувавши судно, передавати його для
експлуатації. Миколаївські суднобудівники спустили на
воду велетенську китобійну базу «Советская Россия»
(Радянська Україна, 5.XI 1960, 1); б) опускати що-небудь на
воду з борту корабля. З крейсера спустили на воду
шлюпки (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 246).
♦ Не спускати з думки кого, що — весь час думати,
не забувати про кого-, що-небудь. Співаючи тих пісень,
вони не спускали з думки тих молодих студентів, котрі
так довго бігали слідком за ними (Нечуй-Левицький, I, 1956, 352);
Не спускати з ока (з очей); Не спускати ока (очей)
див. око 1; Не спускати з рук див. рука; Не спускати
(спустити) погляду (погляд) див. погляд; Спускати
(спустити) голову — те саме, що Вішати (повісити)
голову (див. голова). — Це я, бариня, украла, —
спускаючи голову, тихо якось прошепотіла Марта (Панас Мирний,
IV, 1955, 345); Вона йому в вічі заглядає, а він
голову спустив — сумує (Марко Вовчок, I, 1955, 55); Спускати
(спустити) з ока (з очей) див. око; Спускати (спустити)
на гальмах — пом'якшувати, полегшувати перебіг
чого-небудь; втручаннями припиняти що-небудь (якусь справу
і т. ін.); Спускати (спустити) очі (погляд, вії і т.
ін.) — те саме, що Опускати (опустити) очі (погляд, вії
і т. ін.) (див. опускати). Титар.. легенько сварився
пальцем на дівчат. Дівчата соромливо спускали очі додолу
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 404); Вже очі ті, що так були
привикли Спускати погляд, тихі сльози лити, Тепер метають
іскри, блискавиці (Леся Українка, I, 1951, 108); Вона спинила
очі на Алі, відтак спустила повіки і пішла далі
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 395); У Ганни була звичка при розмові
спускати вії і раптом підводити їх (Вадим Собко, Зор.
крила, 1950, 22); Спускати (спустити) руки — те саме,
що Опускати (опустити) руки (див. опускати). — Ви
сидите собі, спустивши руки, та й граєте ідилію 8
селянами (Іван Франко, VIII, 1952, 81); Спускати (спустити)
шкуру (три шкури і т. ін.) див. шкура; Спустивши рукава
(рукави) працювати див. рукав.
2. перех., розм. Надсилати нижчій інстанції. [Дремлюга:] Ми щодня одержуємо з Києва і Москви до п'ятдесяти важливих директив і розпоряджень, а в райони спускаємо набагато більше... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 293); Спускати плани.
3. перех. Приводячи в дію, зсувати, зрушувати,
зміщати щось закріплене (запобіжник, спусковий гачок
і т. ін.). Зенітки стріляли не змовкаючи. Не встигав
відкотитися ствол, як заряджаючий знову подавав снаряд і,
ступивши на крок убік, спускав замок (Павло Автомонов, Коли
розлучаються двоє, 1959, 323); Микола Васильович обережно
спустив застережника [запобіжника], викинув запасний
патрон (Микола Трублаїні, I, 1955, 96).
Спускати (спустити) курок див. курок; Спускати (спустити)
петлю (петлі, вічко, вічка): а) через необережність
давати петлі при в'язанні зісковзнути із спиці або
крючка; б) звужувати в'язання, зменшувати кількість
петель, набираючи відразу по кілька.
4. перех. Відв'язувати, відпускати прив'язаних тварин.
Хаврусь не лягав спати ні під хатою, ні у клуні,
а спав у хаті, ще й спускав двох собак з ланцюгів (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 339); З вечірньою зорею спускали з конов'язі
лошат і вони з веселим заливчастим іржанням мчали
до своїх маток (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 119); — Ти
диви, і вовкодави Плачинди тут! — пізнав вірних
сторожів дукача цибатий Василь Гайовий. — Чи спустив
їх Терентій, чи самі з заліза зірвалися? (Михайло Стельмах, I,
1962, 66);
// мисл. Напускати мисливських собак, птахів
на тварину, яку полюють. Ловець.. Спуска хортів на
поле пожовтіле (Максим Рильський, I, 1946, 101); О, коли б я
при тобі полювати могла, о Церінте.. Я б розпізнала
чуттям сліди бистроногої сарни, Я б із тугого смича
[смика] бистрих спустила хортів (Микола Зеров, Вибр., 1966,
289); * Образно. Як мав ти, брате [Бояне], Про давнє
вгадати — .. Тоді, віщий брате, Починав спускати Десять
соколів На табун лебедів (Панас Мирний, V, 1955, 261).
Спускати (спустити) собак (собаку) на кого — нацьковувати
собак (собаку) на когось. [Баба:] Як тільки ж
вкрадете що в мене, То вже просю [прошу] не здивувати,
Геть повипихаю в шию з хати, Хоч ви і вчене
добродійство, Та ще на вас спущу й собак!.. (Марко Кропивницький,
V, 1959, 260).
5. перех. Випускати з якогось вмістища, резервуара
(рідину, газ і т. ін.). — От, іроди! Яку сатанинську
штуку придумали! Певно, спускають воду з ставу,
щоб і звідти ударити! (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 69); Він
спустив в унітаз воду й пішов геть (Юрій Яновський, II, 1954,
79);
// Звільняти водойму (ставок, озеро і т. ін.) від
води. Клекоче обурення проти безгосподарності і
гендлярів, таких, як Митрофан Созоненко, що спускають
заорендовані ставки (Михайло Стельмах, II, 1962, 280);
// Звільняти
надувні предмети від повітря, газу і т. ін. Спустити
балон; Спустити шину;
// неперех. Випускаючи з себе
повітря, газ і т. ін., втрачати пружність (про надувні
предмети). [Берест:] А де ти був, Васю? [Вася:]
Я... я затримався... Там по дорозі шина спустила...
(Олександр Корнійчук, I, 1955, 105); — Скат спустив по дорозі чи чого
ти такий невеселий вернувсь? (Олесь Гончар, Тронка, 1963,
127).
♦ Дух спустити див. дух; Спускати (спустити) кров —
те саме, що Пускати (пустити) кров (див. кров);
Спустити мазку див. мазка.
6. перех., розм. Знижувати, зменшувати (ціну, плату).
Як не переплатиш, то і не купиш; як не спустиш,
то і не продаси (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 300); Онися
одвертала голову, але таки добре торгувалась і не спустила
Олесі й шага (Нечуй-Левицький, III, 1956, 205); — Хай.. продасть
[Плачинда] вікна та двері, що в нього на подвір'ї лежать.
Там є з чого вибрати, та й, може, спустить якусь копійчину,
бо ж не нові вони (Михайло Стельмах, I, 1962, 306);
//
Угамовувати якесь почуття (гнів, роздратування і т. ін.).
— Я вас добре знаю! — мотнувши головою, одказав
Чіпка, спустивши трохи гніву (Панас Мирний, I, 1949, 313);
// Притишувати, знижувати (голос, звук). Спускаючи
голос, каже [Чіпка]: — Я знаю, що моя праця не пропаде
марно (Панас Мирний, I, 1949, 280);
// Знижуючи свої
вимоги, погоджуватися на менше. Перш жадала [Домаха]
поповичів, далі спустила на писарів з ратуші (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 177).
♦ Спускати (спустити) тон (тона), рідко — говорити
спокійніше, стриманіше. Ся одсіч була така різка та
енергійна, якої, видно, добродій «старий» не сподівався,
бо він якось одразу спустив тона і постарався звести
розмову на жарти (Леся Українка, VIII, 1965, 208).
7. перех., розм. Втрачати вагу. Спустити кілька
кілограмів.
♦ Спускати (спустити) жир — худнути.
8. перех., розм. Продавати що-небудь. Треба продати
яку річ, ніхто так вигідно не спустить [як Філька]
(Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 286); — Зразу після
революції став [князь] землю продавати. Десятин, мабуть,
з півтисячі спустив. Звичайно, кращу землю багачі
купили (Андрій Головко, II, 1957, 435);
// Легковажно, марно
витрачати гроші, збувати майно і т. ін.; розтринькувати.
Ми крів'ю [кров'ю] та потом копійку до копійки
збирали,.. а він у одну ніч.. спустить... (Панас Мирний, IV,
1955, 40); Вельможі до грошей голінні І уміють їх гарно
спустить (Володимир Самійленко, I, 1958, 155).
♦ Спускати (спустити) з рук — те саме, що Збувати
(збути) з рук (див. збувати). — Не пропив я [добро], не
прогайнував..: усе спустив з рук, аби б тільки як-небудь
прикрити ваші злидні (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 141).
9. неперех., розм. Ставитися поблажливо до кого-небудь,
не давати належної відсічі комусь. — Еге! —
Юнона закричала.. — Я нарошно [навмисне] йому спускала,
А він і ноги розіклав!.. (Іван Котляревський, I, 1952, 175);
[Часник:] Самі винні, що Галушці спускаєте. Чого
критику не піднімаєте на весь голос? (Олександр Корнійчук, I, 1955,
324);
// перех. і без додатка. Прощати кому-небудь
провину, залишати безкарним чийсь проступок. —
Бити мене по спині кулаками! мене! старшину! Чи то
видано! О, я цього їм не спущу! В тюрму їх! (Нечуй-Левицький,
VI, 1966, 358); Їм тільки спусти раз, то вони не те що
з баштану тягатимуть, а й у комору прийдуть!
(Андрій Головко, II, 1957, 242).
10. перех., заст., розм. Дозволяти кому-небудь іти звідкись; випускати. Мужик почав ганятися по пшениці за кіньми, кленучи їх на всі заставки, але вони не давалися.. Нарешті мужик піймав спершу одну, а тоді другу коняку і повів їх до воза. Але Гордій, не спускаючи його з пшениці, перейняв його (Борис Грінченко, II, 1963, 101).
11. перех., с. г. Те саме, що злучати 2.