в означеннях
Тлумачення, значення слова «спустіти»:

СПУСТІТИ, ію, ієш, док.

1. Стати пустим, порожнім; спорожніти. Вже спустіли всі відра, які привезли вершники з собою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 70); Мати давала їй деякі речі, а вона носила їх у Туркенівку на базар продавати. Так поступово спустіла хата. Лишилися голі стіни (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 130).

2. Стати безлюдним або малолюдним, звільнитися від чиєї-небудь присутності; збезлюдніти. Містечко спустіло. Всі, хто лишень міг, утікали в поле або в ліс (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 181); Збори закінчилися. Простора кімната спустіла (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 577);
//  безос. Як угледів [пан] дівчинку, аж очі йому засвітились, та й каже: — Ходи зо мною в двір, дівчино! .. Загарбав він її та й повів. Наче сонце наше зайшло! Якось у хаті спустіло, обезлюдніло (Марко Вовчок, I, 1955, 4); Кругом спустіло. Було чути, як на дворі по наїждженій дорозі свистіли і скрипіли, від'їжджаючи, сани (Степан Васильченко, I, 1959, 89).

3. перен. Стати менш змістовним, цікавим. Тісною і смутною здається їй своя хата; рідне село наче принижчало [понижчало], помиршавіло; життя його спустіло (Панас Мирний, III, 1954, 114);
//  Відчути себе нездатним до повнокровного, активного творчого життя. Як спорожнів, спустів я нині (Хоч і потовщав)! Як живу Одноманітно! (Максим Рильський, Поеми, 1957, 37).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 615.

Коментарі (0)