в означеннях
Тлумачення, значення слова «спутаний»:

СПУ́ТАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до спутати. Ноги в його [півня] спутані, а нічого не вдію: підстрибує.., мов скажений (Марко Вовчок, VI, 1956, 294); Увели Орину й Ларивона, зв'язаного й спутаного (Микола Куліш, П'єси, 1960, 53);  * Образно. Тепер мої руки розв'язалися... Сім рік [років] вони були спутані, — сім рік в мою голову заганяли цвяшки гімназичної науки... (Панас Мирний, I, 1954, 342);  * У порівняннях. Денис Середа увійшов до кімнати наче спутаний важкими путами (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 87);
//  у знач. прикм. В городі коні спутані хрумтять Траву росисту (Іван Франко, X, 1954, 193); Крізь сплющені очі Давид бачить, як перед ним золотою комашнею товчуться зорі, як роздвоюється місяць і падає прямо на землю перед спутаними волами (Михайло Стельмах, I, 1962, 482); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили, обурюючись на свої спутані ноги (Олександр Довженко, I, 1958, 242);
//  спутано, безос. присудк. сл.  * У порівняннях. Побігла б по його сліду стежками, перелазами, да снаги не маю, наче хмелиною ноги спутано (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 78).

2. у знач. прикм., перен. Неясний, плутаний (про думки, слова, мову і т. ін.). Коли світло згасили і обляглись, його думки забились по хаті, ліниві, спутані, темні, як клубок хмар (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 275).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 616.

Коментарі (0)