СПИ́ЦЯ, і, жін.
1. Один з дерев'яних або металевих
стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом. Старші
господарі очима знавців оглядають колесо,
придивляються,.. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (Іван Франко,
IV, 1950, 189); Біле вересневе сонце мигтить і мигтить,
заплутавшись двома світляними клубками у спицях
веломашини (Олесь Гончар, I, 1954, 465); З тихим шумом
обертались, мигтячи спицями, два величезні маховики (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1959, 55); * У порівняннях. Дні, наче спиці в
колесі, мелькають один за одним, всі однакові і непримітні
(Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 49);
// Один з тонких
металевих стрижнів, що становлять каркас парасольки.
Десята спиця в колесі див. колесо; Не остання
спиця в колесі див. колесо.
2. Тонкий довгий стрижень з трохи загостреним кінцем для плетення. Панна Анеля плете якусь хустку — і не підводить очей од спиць (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 249); Сиділа, обіклавшись подушками, зі спицями в руках мама (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 55); * У порівняннях. Очі зробились нерухомі, колючі, як дві в'язальні спиці (Петро Колесник, Терен.., 1959, 44).