в означеннях
Тлумачення, значення слова «спихати»:

СПИХАТИ, аю, аєш, недок., ЗІПХНУТИ і рідко СПИХНУТИ, ну, неш, СПХНУТИ, спхну, спхнеш, док., перех.

1. Штовхаючи, зрушувати з місця, переміщати. Іван жердиною спихав плота на бистрину (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 6); Дружно зіпхнули [татари] човен в море (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 402); Тетяна Федорівни підступила до Друзя замалим не впритул — так рішуче, ніби зіпхнути його зі своєї путі зібралася (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 426); Заревіла престрашенна буря,.. упирається у ліс, преть [пре] його, мов з місця хоче його спихнути (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 413);
//  Штовхаючи, скидати згори вниз. Чинили [бурсаки], що тільки в голову прийде: одні випускали із ставу воду, ламаючи заставки, другі спихали з гори в Тетерев величезне каміння (Степан Васильченко, I, 1959, 239); — Нещасний! — міркували люди. — Певно, здрімався над грішми і зіпхнув каганець зі стола в солому (Іван Франко, II, 1950, 236); Як стріла, шугнула [орлиця] просто на Уласа і вже хотіла вдарити його крилом, щоб зіпхнуть в бескеття (Нечуй-Левицький, III, 1956, 300); Вона вибрала хвилину, коли я поправляв парус,.. і спихнула мене у воду (Юрій Яновський, II, 1958, 66); У двері стукав [Еней], добувався, Хотів був хатку з ніжки спхнуть (Іван Котляревський, I, 1952, 115);  * Образно. — Найгірше, що вся місцевість навколо танкодоступна, — скаржився Маковей через бруствер Хаєцькому. — Якби він [ворог] зіпхнув нас звідси, з цього насипу, то ніхто б не добіг до лісу... (Олесь Гончар, III, 1959, 363).

2. перен., розм. Позбавляти кого-небудь якогось становища, влади і т. ін.; скидати, усувати. Нехай Еней.. спиха Латина з стульця, Нехай поселить тут свій рід (Іван Котляревський, I, 1952, 292); Він бачив, що є в столоначальника помічник, котрого легенько зіпхнути (Панас Мирний, I, 1954, 156); — Що, сину, зіпхнув Ониську з парафії? — перша спитала в Балабухи мати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 51); — На цих виборах Мироненка треба спихнути.., бо він на головуванні, як дуб, вростає (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 203).

3. перен., розм. Намагаючись позбутися кого-, чого-небудь, відправляти, влаштовувати і т. ін. його кудись. Французи напитували фактора, якому б зіпхнути безмитний товар (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 20); [Максим:] Доньку ладні за кого-небудь зіпхнути? Що вона вам — хату пересиділа? (Юрій Яновський, III, 1959, 193); Давно й усім відомо, що хворого, який може «підвести» лікаря, Самійло Овсійович під будь-яким пристойним приводом обов'язково комусь зіпхне (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 318); — Діло в мене просте: хочу скоріше спихнути звідси такого женишка, щоб не ганьбив парубоцтво (Михайло Стельмах, I, 1962, 281).
Спихати (зіпхнути і т. ін.) з очей — звільнятися від кого-, чого-небудь надокучливого, небажаного. — Слухай, Грицю, — зашепотіла я братові. — Ти вигадай що-небудь таке, щоб гувернантку зіпхнути з очей (Панас Мирний, IV, 1955, 340).

4. на кого, перен., розм. Перекладати на кого-небудь щось обтяжливе (роботу, провину і т. ін.); звалювати. Мартоха навіть не раз спихала головну господарську роботу на старших дочок (Леся Українка, III, 1952, 667); На неї вже дехто почав спихати й відповідальність за підрив авторитету бригади (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 223); Григорій усе хатнє старається зіпхнути на її руки (Михайло Стельмах, I, 1962, 306).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 512.

Коментарі (0)