СПИ́НА, и, жін.
1. Задня частина тулуба людини від
шиї до крижів. Високий стан [Пріськи] осів, пряма
спина зігнулася в дугу (Панас Мирний, III, 1954, 14); Зінькові
так полегшало, що він уже сидів на ліжкові з закладеною
за спину подушкою (Борис Грінченко, II, 1963, 483); — Стій! —
раптом штовхнув він візника в спину, — не бачиш, приїхав...
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 376); Денис відкрив спиною двері
і трохи не впав на руки хлопців, що стирлувалися біля
дверей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 294); Роздягнутий Юра лягає
на спину, і мати укриває його до плечей (Юрій Смолич, II,
1958, 13); Художник, заклавши руки за спину, стояв у
кутку, зосереджено щось розглядаючи перед собою на підлозі
(Олесь Гончар, III, 1959, 266);
// Верхня частина тулуба
тварини. Описувала [Прохіра] їм свою корову, чорну, з
білими латками на спині й морді (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
262); Узяв [Кіт] куму [Щуку] на спину примостив,
Поніс до ставу та й пустив (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 108);
Сафрон скочив з брички, м'якою вівсянкою ретельно..
витер коням спини, боки (Михайло Стельмах, II, 1962, 179);
* Образно. Ріка росте, випинає брудну могутню спину,
валить каміння по днищу (Гнат Хоткевич, II, 1966, 320);
// у знач.
присл. спиною. Повернувшись обличчям у бік, протилежний
кому-, чому-небудь. Вона сиділа спиною до того
місця, звідкіля підкрався Чіпка (Панас Мирний, I, 1949,
164).
За (поза) спиною: а) безпосередньо за ким-небудь.
Сидить [клієнт] за спиною молодого римлянина у вищому
ряду (Леся Українка, II, 1951, 514); За спиною у вартового
знайшли Наклеєну кимсь... партизанську листівку!
(Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 212); б) за плечима. — Щастя
твоє, що автомат у мене був за спиною! — з веселими
погрозами думав телефоніст (Олесь Гончар, III, 1959, 58);
У кожного за спиною теліпався лантух, аж назад тягнув
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 356); в) на якійсь відстані за
ким-небудь. Різав [Оленчук].. скибку, коли за спиною раптом
затупотіло — галопом пролітала кудись.. Килигеєва
кіннота (Олесь Гончар, II, 1959, 121); г) позаду кого-небудь,
так, щоб той не міг бачити або чути. Покойові їй проходу
не дають: пройде вона — очима так і проводять, за
спиною регочуть (Панас Мирний, IV, 1955, 233); За його спиною
близнята починали значуще переглядатися між собою
(Михайло Стельмах, I, 1962, 69); Хоч їй всі дружно й підказували
на мигах, але вона й мигів тихне могла второпати і
тільки витріщалась за спиною вчителя (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 39); д) в минулому. За спиною в неї нелегке життя
з своїми втратами, болями... (Олесь Гончар, Тронка, 1963,
102); З-за (із-за) спини — ззаду кого-небудь. — Здорова
була! — гукнув їй на саме вухо Чіпка, закравшись
з-за спини (Панас Мирний, I, 1949, 165); З-за спини в дівчини,
не випускаючи її, виткнувся рудий і сказав: — Піймав
біля льоху (Андрій Головко, II, 1957, 174); Спини не чути див.
чути; У спину: а) (у сполуч. із сл. погрожувати,
говорити, дивитися і т. ін.) услід. Він підняв
руку й, погрозивши нею в спину провідникові, хриплим
голосом буркнув (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 287); Коли Степан
вйокнув на коней, перехрестила [Марійка] в спину чоловіка
(Михайло Стельмах, II, 1962, 235); б) (у сполуч. із сл. бачити,
побачити, забачити і т. ін.) ззаду,
не в обличчя. Забіяку старий забачив тілько у спину
(Панас Мирний, I, 1954, 282); — Савка! де мій одеколон? —
Аркадій Петрович Малина вихиливсь у вікно і сердито
кричав у спину свому лакею, що помагав випрягать з
фаетона спітнілі коні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383).
♦ Гладити (погладити) по спині кого; Гріти (погріти)
спину кому — бити, карати кого-небудь. — От ми й
відішлемо його назад, у нас своїх шибеників доволі, хай
там погладять його по спині... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 381);
Нею [нагайкою], сівши на царство, Грів [Петро І]
спину вельможним (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 162); Гнути
(погнути) спину див. гнути, погнути; Дати ножа в спину
див. ніж 1; Живіт присох до спини див. живіт; Живіт
притягує (притягло) до спини — дуже хочеться їсти.
Чути, як хтось помішує ложечкою в склянці чай. Скло
дзвенить тонко, знайомо, і від того ще більше притягує
живіт до спини (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 103); За спиною
у кого, чиєю — без відома, згоди, участі кого-небудь;
таємно. [Таня:] Хіба я не знаю, що говорили у мене
за спиною? Що я таке? Газетний фотограф, маленька
мишка з лейкою (Іван Кочерга, II, 1956, 501); — Ходять чутки,
що в румунську дивізію, котра за нами стоїть,
поналазили фашистські офіцери та й каламутять воду — за
нашою спиною... (Олесь Гончар, III, 1959, 206); За спиною
не носити чого — те саме, що За плечима (собою) не
носити (див. носити). Механізація — то знання, а його,
як відомо, за спиною не носять (Літературна Україна, 16.VI 1970,
1); За спину не ллє див. лити; За [широкою] спиною
кого, чиєю — під чиєю-небудь опікою, чиїмсь захистом,
заступництвом. Дмитрові здавалося, що Гайченко не на
своєму місці, що він живе собі за широкою спиною Боровика,
як у бога за пазухою (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 17);
Комашки бігають (бігали) по спині див. бігати; Мороз
(дрож і т. ін.) по спині перебігає див. перебігати; Мороз
(морозець) іде (ішов, пішов, побіг, подирає і т. ін.)
поза спиною (по спині); Морозом сипнуло за (поза)
спиною див. мороз, морозець; Мороз (холод, холодок)
подер (подрав) по спині (поза спиною) див. подерти;
Мурашки (мурахи) бігають (забігали, лазять, пішли,
полізли, пробігли і т. ін.) за (поза) спиною (по спині)
див. мурашки, мураха; На своїй (власній) спині звідати
(спробувати і т. ін.) що — зазнати чогось особисто,
на власному досвіді. — Та що мені Вам про
це розказувати, як Ви самі добре знаєте, на своїй спині
усе.. звідали? (Панас Мирний, V, 1955, 418); Шевченко, що на
своїй спині спробував сваволю дикого панства,.. до
глибини серця ненавидів поміщиків (Максим Рильський, III, 1956,
245); На чужій спині виїжджати — користуватися
наслідками чиєї-небудь праці; використовувати когось
для досягнення своєї мети. [Федора:] Цілу весну
ніжилась, наче пані, а тепер хочеш на чужій
спині виїжджати... (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 49); Не
розгинати спини; Не розгинаючи спини [працювати]
див. розгинати; Обертатися (обернутися, повертатися,
повернутися) спиною (спинами) див. обертатися,
повертатися1; Обтирати спиною (спинами) стіни (крейду)
див. обтирати; Підпирати (підперти) спиною стіни
(одвірок і т. ін.) див. підпирати; Показувати (показати)
спину див. показувати; Розгинати (розігнути, розправляти,
розправити, випростувати, випростати) спину:
а) трохи відпочивати, перепочивати. Олександра пекла
хліб, варила страву, мила сорочки дітям і не
мала часу й спину розігнути (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 67);
На чужій ниві не мала [Лукія] часу розправити
спину (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 4); б) відчувати
свою силу, звільняючись від чогось тяжкого,
неприємного. Найбільше стискалось воно [серце], коли
перебирав [учитель] людські згадки про страшну піч..
Романа вона, очевидно, не підкосила. А як з більш
слабими людьми? Як Мар'ян Поляруш? Він тільки починав
випростувати спину... (Михайло Стельмах, I, 1962, 650);
Спина не розгинається в кого — хтось багато, без
відпочинку працює. Багато є таких господарів,.. котрі
цілий вік свій у роботі та роботі, руки та ноги спочинку
не мають, спина не розгинається ніколи (Панас Мирний, I,
1954, 47); Списувати (списати) спину див. списувати;
Стояти за спиною чиєю — таємно опікати кого-небудь,
надавати йому підтримку; таємно скеровувати чиюсь
діяльність. — Чого ти мене страхаєш тими, хто за
твоєю гендлярською спиною стоїть? (Михайло Стельмах, II, 1962,
39); Устромити (всадити) ножа (ніж) у спину — те саме,
що Дати ножа в спину (див. ніж 1). Контрреволюція
примовкла, збирала сили, щоб на четвертий день
спробувати всадити ніж в спину повсталому пролетаріату, —
вона підняла юнкерів на повстання (Знання та праця, II, 1967,
7); Ховатися (сховатися) за чужу спину (за чужі спини)
див. чужий.
2. Те саме, що спинка 3. Один [пан] іде,.. комір увесь, і на рукавах, і на спині вишито (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 283); Учора я так наїздився по Хоролу на човні, що аж спина пальта мого була мокра од поту (Панас Мирний, V, 1955, 349); Він не був у військовій формі, а.. в чоботях з штанами навипуск і голубій сатиновій сорочці, порваній на ліктях і на спині (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 343).