в означеннях
Тлумачення, значення слова «спиняти»:

СПИНЯТИ, яю, яєш, недок., СПИНИТИ, спиню, спиниш, док., перех.

1. Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось, щось стати; зупиняти. Догнала я її, беру за руку, спиняю: — та куди ж ідеш, Катре? (Марко Вовчок, I, 1955, 221); Пливе човен води повен, Ніхто не спиняє, Кому спинить — рибалоньки На світі немає (Тарас Шевченко, I, 1963, 144); Кайдаш скочив з війя, побіг за волами, спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не могли здержати воза (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317);
//  Припиняти роботу машини, механізму, підприємства і т. ін. Спиняв [Кривуля] млин, боязко озираючись на Мотору, а коли впорався з млином, партизана вже не було (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 295); — Спиняйте печі, — сказав він. І всі печі спинили (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 8); Доктор Гальванеску .. раптом спинив мотор (Юрій Смолич, I, 1958, 71); Незчулася [молодиця], як і прядку спинила була й похилилась над нею в задумі (Андрій Головко, II, 1957, 205).
 Спиняти (спинити) кров — припиняти, ліквідувати кровотечу. Спинили кров. Пощо спиняти? Нехай тече та клекотить (Іван Франко, XIII, 1954, 144); [Стефанія:] Нарешті пощастило. [Яніна:] Спинили кров? [Стефанія:] Спинили (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 31).

2. Припиняти розвиток, перебіг чого-небудь, переривати якусь дію, якийсь стан, процес і т. ін. Жахавсь я любові, — гадав, що кохання Нам працю спиняє (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 65); [Річард (не спиняючи розповіді, бере глину і править далі, виліплюючи щось із глини):] Бувало так і ранок застане, як дивлюсь на чарівницю, що люди звуть Венеція (Леся Українка, III, 1952, 20); Міліціонер спиняє Рух машин — дає їм [дітям] путь (Іван Нехода, Хочу буть.., 1949, 15); Імперіалізм безсилий спинити нездоланний визвольний процес (Програма КПРС, 1961, 5); Одні намагались спинити бійку, а другі рвались до бою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 154); На печі колишній солдат не міг спинити кашлю (Юрій Яновський, II, 1958, 217); Ухом припала [Зінька] до дверей, дихання спинила й почула тепер (Андрій Головко, II, 1957, 174); [Платон:] Спиніть оркестр, не треба музики (Олександр Корнійчук, I, 1955, 143). Спиняти (спинити) сльози (ридання і т. ін.): а) (чиї) змушувати кого-небудь перестати плакати. Заговорила [дівчина] ... сльози покотилися.. Не думав він спиняти їх, не хотів слова мовити (Марко Вовчок, I, 1955, 149); б) (свої) переставати плакати. Озеро синіми слізьми сходить. Над ним небо: не плач! — каже, а само ридань спинить не може (Павло Тичина, I, 1957, 116); Спиняти (спинити) сміх (регіт): а) (чий) змушувати кого-небудь перестати сміятися. Засміялися солдати біля печі. Лейтенант рвучко оглянувся на них, але не заперечив, не спинив сміху (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 189); б) (свій) переставати сміятися.

3. Затримувати того, хто йде, їде або має намір піти, поїхати звідкись. Вивівши його [автомобіль] на віадук, Сахно на мить стала. Її ніхто не спиняв. Навкруги було тихо й мертво (Юрій Смолич, I, 1958, 96); Пішла [Зінька] стежкою одна, пригнічена, ображена.. Він не спинив її і цим завдав ще більшого болю і більших страждань (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 176);
//  Відмовляти кого-небудь від якогось вчинку, примушувати не робити чогось; стримувати. — І годі вже тобі! що мало того крику, — спиняла мати Карпа (Нечуй-Левицький, II, 1956, 271); [Луїза:] Як почнуть Дітріховий будинок руйнувати, то я буду там перша і не дай тому боже, хто мене спинятиме! (Леся Українка, IV, 1954, 251); Були гарячі, що й домагалися-таки вже скликати сход та й до землі братися і до маєтку. Проте розважливіші спиняли до якогось часу (Андрій Головко, II, 1957, 258); Довго слухала Маруся і не знала, як Олену і спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 34); Підпара не любив жартів. Але Максима не легко було спинити. Він вже моргав до Гаврила (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 53); Виломила не прута, а цілу коляку, та тільки роззявила рота, щоб з лайкою зразу накинутися, як Василь замотав рукою, — мовляв, ц-с-с... Це одразу спинило стару (Гнат Хоткевич, I, 1966, 101).

4. Звертати, спрямовувати на кого-, що-небудь (погляд, увагу і т. ін.). Коли старий коваль спиняв свій важкий погляд на своїх яблунях і вишнях, обличчя його темніло (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 278); Обличчя товстого Оникія наливається кров'ю. Він спиняв на Вустимкові важкий погляд (Іван Багмут, Опов., 1959, 12); Він свою увагу знову спинив на маленьких темних, засмальцьованих дверях (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 22);
//  Затримувати на кому-, чому-небудь (погляд, увагу і т. ін.). Вибачай.. за те, що спинив твою увагу на таких поганих людях (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 154); Хоча обов в літах, кожен, хто бачив їх, мимоволі спиняв на них погляд (Оксана Іваненко, Життя.., 1945, 13); Вона пізнала його, але не спинила на ньому погляду (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 127);
//  Притягувати до себе, затримувати на собі (чийсь погляд, чиюсь увагу і т. ін.). Більше, ніж сей заголовок, спинив мою увагу девіз (Леся Українка, III, 1952, 740).
 Спиняти (спинити) очі (око) див. око 1; Спиняти (спинити) свій вибір на кому — чому — вибирати кого-, що-небудь. Він спинив свій вибір на Криничному, правильно врахувавши, що Ігоря легко «купити» (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 73).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 506.

Коментарі (0)