в означеннях
Тлумачення, значення слова «спиратися»:

СПИРАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., спертися і зіпертися, зіпруся, зіпрешся; мин. ч. сперся, сперлася, лося і зіперся, перлася, лося; наказ. сп. зіприся; док.

1. Штовхаючи, притискуючи один одного, збиватися в тісний гурт. Всіх багатир до комори веде; Сперлась принишкла, напружено жде Хліба сірома (Павло Грабовський, I, 1959, 240); Бидло сперлося перед вузькою хвірткою, що веде з обори в свининець, і от-от має прорватись в неї (Леся Українка, II, 1951, 208);
//  Затримуватися, спричиняючи відчуття болю у грудях, утруднюючи дихання (про дух, зітхання і т. ін.). Важке зітхання спиралося у грудях і раз поз раз виривалося здавленим криком плачу (Панас Мирний, IV, 1955, 27); В його руці її рука, У грудях сперся дух (Микола Вороний, Вибр., 1959, 170).

2. Притулятися, прихилятися до кого-, чого-небудь, налягати на когось, щось, переносячи на нього частину своєї ваги. Стара вже не мала сили кроку перейти, не спираючись на молоду невістку (Марко Вовчок, I, 1955, 363); Спираюсь на мур і годинами стежу, як безшелесно бродять тіні з місця на місце (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 413); Годі вже читати; і він сперся на спинку свого крісла (Гнат Хоткевич, I, 1966, 43); Степан Федорович лежав, зіпершись боком на моток шнура (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 98);
//  Використовувати що-небудь як опору; упиратися. Старий Горицвіт виходить з борозни, спирається на істик і довгим поглядом дивиться на небо (Михайло Стельмах, II, 1962, 267); Як стояв [пастух], спершись трембітою в землю, так і застиг (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); Євген Черниш сидів на траві оддалік, спершись підборіддям на руки (Олесь Гончар, III, 1959, 65); Он стоїть сивий дід, зіпершись грудьми на високий держак лопати (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 95); Ілько підтягнув коліна ближче до грудей, зіперся на них ліктями, задумався (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 65);
//  Мати якусь опору, підпірку. Показав [Тур] на великий голубник, що одним кінцем своїм спирався на дах хижі, другим же — на гілку старого дуба (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 69); Здається, що небосхил вдалині спирається на землю (Фізична географія, 5, 1956, 8); Білий замок сперсь на скали В темнім парку на горі (Леонід Первомайський, II, 1958, 140).
Спиратися (спертися) на плече див. плече.

3. перен. Знаходити підтримку у чому-небудь, викликати співчуття у когось. — Чимала в нашому колгоспі тепер парторганізація, — на неї спиратимуся (Юрій Яновський, II, 1954, 193); У всій своїй багатогранній діяльності партія спирається на такі масові організації трудящих: Ради, профспілки, Ленінську Комуністичну Спілку Молоді та інші.. громадські організації (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 107); Хочеться на дужчого зіпертись, лагідність відчуть його і впертість, щоб її він доброго навчив... (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 78);
//  Використовувати як доказ, зразок; мати основою щось. Одні [шукачі посад у буржуазній Польщі] не втрачали віри у свої дипломи, інші у своїй наївності пробували спертися на букву конституції, яка гарантувала .. право на працю (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 455); Молодий український роман мав на кого рівнятися, мав на що спертися. Зразком для нього передусім став російський роман — соціально-проблемний, реалістично правдивий (Радянське літературознавство, 3, 1963, 31); Хто відкидає всі і всякі традиції, той не має на що спертися у творенні нового (Комуніст України, 1, 1965, 58).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 508.

Коментарі (0)