Словник української мови

СПИС 1, а, чол. Холодна зброя у вигляді гострого металевого наконечника на довгому держаку. Еней махає довгим списом, На Турна міцно наступи (Іван Котляревський, I, 1952, 293); На широкому майдані Єремія сам вчив своє нове військо, показував, як битись на шаблях та на списах (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 22); Верхи на зморених коненятах в'їжджала на майдан асканійська батрацька молодь. На грудях — червоні стрічки, за плечима — в кого берданка, в кого гвинтівка, а в кого й саморобний спис на мотузку (Олесь Гончар, II, 1959, 14);  * Образно. Сонця спис Кресав над поїздом огні (Андрій Малишко, III, 1957, 503); Нової травки гострі списи з-під трави торішньої стирчать (Наталя Забіла, Промені, 1951, 86);  * У порівняннях. В його уяві.. поставала чорна країна нафти. Вишки, як списи, націлилися в небо (Олесь Донченко, II, 1956, 187);
//  Мисливська зброя; рогатина. Молодий це був мисливець, але дуже завзятий. Із списом на ведмедя ходив (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 40);
//  Гімнастичний снаряд у легкій атлетиці. Метальник списа.
♦ Ламати списи див. ламати; Схрещувати (схрестити) списи (списа) див. схрещувати; Схрещуються (схрещувалися, схрестилися) списи див. схрещуватися.

СПИС 2, у, чол., заст. Список. Ястшембський викликав дівчат і хлопців по списові й одлічував їм гроші (Нечуй-Левицький, II, 1956, 42); Неодмінно треба буде додати спис друкарських помилок (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 600).