Словник української мови

СПИ́ШНА, присл., розм. Гордовито, поважно. Ой приїхав щиглик спишна, Сів собі в саду на вишні (Українські народні пісні, 2, 1965, 377); По салону вона походжала спишна (Леся Українка, III, 1952, 506); Школярські парти.. позбивано тепер гвіздками й клинцями, і вони почали позирати якось навіть спишна (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 10);
//  Зверхньо. Походжали [підприємці] собі гордо по Бориславі, спишна позирали на робітників і радісно затирали собі руки (Іван Франко, V, 1951, 371).