в означеннях
Тлумачення, значення слова «срібляник»:

СРІБЛЯ́НИК, а, чол.

1. іст. Те саме, що срібник 1. Нумізматична наука встановила, що.. невдовзі по запровадженні християнства (988 р.) були випущені золоті монети, так звані златники, і срібні, які називають срібляниками (Наука і життя, 7, 1970, 26).

2. Те саме, що срібняк. Три череп'яні кухлі, вщерть налиті горілкою, з'явилися на столі. Галабурда і Яновський скинулись по сріблянику і взяли закуски (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 48).

3. фольк. Уживається як постійна прикладка до сл. дука. — Отак-то, братці, отак-то, діти,.. тії дуки-срібляники з голоти розплодились! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 118); Українська народна пісня завжди виступала проти панів, проти дуків-срібляників (Народна творчість та етнографія, 1, 1974, 50).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 620.

Коментарі (0)