в означеннях
Тлумачення, значення слова «сріблитися»:

СРІБЛИТИСЯ, иться, недок.

1. Набувати кольору і блиску срібла (у 1 знач.), ставати сріблястим. Довга смуга води сріблилася проти сонця (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 283); Павутиння.. сріблиться у променях, наче осені сивії кучері (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 75);
//  Виділятися з-поміж чого-небудь, на чомусь сірувато-білим кольором, виблискуючи, як срібло. Золотилася пшеничка, сріблилося жито, ой здержи час жнива, доле, ой вернися, літо! (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 128); На вітах похилених іній сріблиться (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 101); На вербі срібляться котики, І став холодний посинів (Максим Рильський, I, 1956, 70); Над Павлом.. блакитне небо, лиш де-не-де срібляться легесенькі прозорі хмаринки (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 17);
//  також чим. [Річард:] Вітрилами срібляться кораблі, од видноколу плинучи до міста (Леся Українка, III, 1952, 20); Сріблиться мінливо листям молодий осиковий гай (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 6).

2. перен. Сивіти, блищати сивиною. Потер [Аркадій Петрович] долонею груди, де густо сріблились тонкі волосинки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383); Хоч скроні вже срібляться, а з виду капітан ще моложавий (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 149);
//  Ставати помітним (про сивину). Сріблиться уже сивина у волоссі, У же за горою юнацтва літа (Леонід Первомайський, II, 1958, 320).

3. перен. Звучати мелодійно-дзвінко, чисто (про звук, голос, сміх і т. ін.). Чого світання так ясніє в полі І ген сріблиться пісенька дзвінка? (Михайло Стельмах, V, 1963, 120).

4. Пас. до сріблити.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 619.

Коментарі (0)