СРІ́БНИЙ, а, е.
1. Прикм. до срібло 1. Срібний зливок;
// Який має в собі срібло як складову частину.
Даури [народність, що живе в Китаї] займалиср сільським
господарством, ..ні срібної, ні інших руд не видобували
(Видатні вітчизняні географи.., 1954, 14);
// Признач.
для обробки срібла. У 1844 р. він [М. М. Бишевський],
уже як майстер, записав до цехової книги Київського
срібного цеху своїх учнів (Українське золотарство XVI-XVIII ст., 1970, 150);
// Зробл. із срібла або покритий, оздоблений сріблом.
Заглянула [Василина] в кругле дзеркало в срібних рамах
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 51); Стоять було [парубки] з своїми
люльками в зубах; срібна оправа, срібні ланцюжки, а
люлька холодна, без вогню (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 288);
До фонду оборони здали [колгоспники] м'ясо і шерсть,
облігації, срібний посуд, теплі речі (Юрій Яновський, I, 1954,
69); Після чарки економ тут же на полі видав усім по
срібному півкарбованцю (Михайло Стельмах, I, 1962, 574);
// Пов'язаний з видобуванням і обробкою срібла. Срібні
копальні; Срібний промисел;
// перен. Який зайняв
друге місце в спортивних змаганнях, на конкурсі і
т. ін., завоював срібну медаль (срібні медалі).
Срібний призер; Срібна команда.
Майстер срібних справ див. справа
▲ Срібний блиск — руда, яка містить у собі срібло
з сіркою. Найважливішою срібною рудою є срібний блиск
Ag2S (Загальна хімія, 1955, 525).
2. у знач. ім. срібний, ного, чол., заст. Срібний карбованець. — Що ти за нього хочеш? Най тобі дам п'ятсот срібних. Бідний чоловік зрадів, що дають йому стільки грошей за пташине яйце (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 66).
3. Затканий, гаптований посрібленими нитками. Люба мамочко! ..Може трапиться той чоловік, що продає срібні подольські [подільські] вишиванки, то купи їх (Леся Українка, V, 1956, 227); В білому одіта [красуня] І поверх парчею срібною покрита (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 116); І Жук, і Шестірний одягнені в сині каптанки.. з срібним позументом коло невеличкого стоячого коміра (Панас Мирний, I, 1954, 331).
4. Кольором і блиском схожий на срібло (у 1 знач.).
Крізь чорну баню верховіття де-не-де продерся срібний
промінь місяця і ліг на чорну землю срібною плямою
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 30); По піску по золотому Ллється
срібная вода (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 77); Глянь, моя
рибонько, — срібною хвилею Стелеться полем туман
(Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 31);
// Сивий, із сивиною.
Шанують скрізь волосся срібне, А люблять золоте! (Павло Грабовський,
I, 1959, 515); Дивилися просто перед себе стомлені орлині
очі [робітника], на жилавій шиї — горда срібна голова
(Юрій Яновський, I, 1954, 89); Високий дід з срібним
хвилястим волоссям і срібною довгою бородою постукав у
майстерню (Оксана Іваненко, Друкар.., 1947, 26).
5. перен. Мелодійно-дзвінкий, чистий (про звук, голос, сміх і т. ін.). Молодіж сільська гуляє.. Лунають срібні голоси (Іван Франко, X, 1954, 388); Не прислухаючись, Барбара чула.., як срібним звуком бриніли козачі остроги (Іван Ле, Наливайко, 1957, 21); Я був вражений.. Не знав до цього, що в нього такий срібний голос (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 230); Чути срібний сміх, і десь дзвенить музика (Максим Рильський, I, 1960, 114).
6. перен. Який дає радість, створює відчуття чогось приємного, світлого. Пливуть тумани на долину, прядуть для тебе срібні сни (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 135).
7. перен. Дорогий, любий (уживається перев. у пестл.
звертанні до кого-, чого-небудь). Ой ти, моя головонько,
срібна, золотая, Та на моїй головоньці жура великая
(Коломийки, 1969, 301).
♦ Срібне весілля — день двадцятип'ятиріччя
подружнього життя. Великим сімейним торжеством
стали останнім часом срібні та золоті весілля, якими
відзначають двадцятип'ятиліття чи п'ятдесятиліття
подружнього життя (Народна творчість та етнографія, 3, 1962, 38);
Нещодавно вони відсвяткували срібне весілля (Вадим Собко,
Срібний корабель, 1961, 8); Срібне золотце див.
золотце.