ССАТИ, ссу, ссеш, недок., перех. і без додатка.
1. Рухами губ і язика втягувати в рот яку-небудь рідину;
смоктати. Через місяць після родин.. мати занедужала і
в неї не стало покорму.. От мати і згадала,.. що таке ж
саме лихо прилучилось з одною матір'ю, як ховалась вона
по лісах з маленькою дитинкою; так вона драла по гніздах
пуцьвірінків, проколювала груди й давала дитинці
ссати кров (Олекса Стороженко, I, 1957, 348);
// Годуватися материнським
молоком, втягувати його в рот із сосків грудей,
вим'я. Сім'я ж велика:.. дві сестри — дівки,.. два хлопчики,
одне дівча, ще цицьку ссе (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 109);
Горпина виймає перса, важкі від молока,.. жадібно
припадає до них дитина і ссе, ссе (Зінаїда Тулуб, Людолови, I,
1957, 416); Коло хлівця лежала свиня і хрюкала, мишасті
та рябі поросята, — одні ..ссали, другі лежали верхи
на матері... (Панас Мирний, I, 1954, 52); [Марина:] Мені
потрібно, щоб ти йшов собі звідси. [Герцик:] Скоряюсь
панській волі.. Покірне телятко дві матки ссе
(Марко Кропивницький, V, 1959, 475).
2. Висмоктувати спеціальними органами тіла яку-небудь
рідину (кров, сік і т. ін.) з іншого організму
(про тварину). Там, чутка була, дитину вкусила
[гадюка], там — одній жінці уп'ялась у груди, та поти
ссала її, поки та й не вмерла (Панас Мирний, IV, 1955,
12);
// Убирати, всмоктувати з ґрунту вологу, поживні
речовини (про рослину).
♦ Мов (немов, наче і т. ін.) п'явки за серце ссуть
див. серце; Ссати кров див. кров.
3. Повільно з'їдати, розминаючи язиком і змочуючи
слиною. Сміюсь до дитини. Воно кучеряве,.. ссучи
помаранчу, сміється до мене (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 409);
Знаходить [Катря] житнього хліба жовану куклу,..
пхає дитині в рот. Дитина із звірячою жадобою починає
ту осоружну куклу жувати, ссати (Степан Васильченко, II, 1959, 349);
// Тримаючи що-небудь у роті, м'яти губами, язиком,
змочувати слиною. Між родиною в печері На спині,
слабий душею, Атта Троль [ведмідь] лежить, задумавсь,
Лапу ссе (Леся Українка, IV, 1954, 142); Припали голі
діти до спідниці, тоненький пальчик ссе собі маля
(Сава Голованівський, Поезії, 1955, 73); Ссати соску.
Ссати люльку (цигарку і т. ін.) — палити люльку
(цигарку і т. ін.). Дід люльку ссав. Очі в землю в
задумі... (Андрій Головко, I, 1957, 210).
4. перен. Завдавати моральних мук, страждань. І сон
же тяжкий... в голову його впився і довбає і ссе (Мирослав Ірчан, II,
1958, 79); Чому не ссуть мене дрібні турботи, — Бо
гордий труд наповнив дні мої (Михайло Стельмах, V, 1963,
208).
♦ Ссати [за] серце (душу і т. ін.) — безперервно
непокоїти, мучити, тривожити. Думки все такі непривітні
ссали за серце — і вона важко зітхала (Панас Мирний,
III, 1954, 103); Тяжкий неспокій ссав Крайнюкові серце
(Василь Кучер, Голод, 1961, 400); Коли скорбота ссе душу,..
то з тіла втікає сон (Михайло Стельмах, I, 1962, 576).
5. Завдавати болю, викликати неприємне відчуття у шлунку, серці, під грудьми. Голод уже й так ссав під грудьми. Видно, вони заблудились і тепер плутаються у плавнях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 360).