Словник української мови

СТАЛЕВА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до сталевар. [Мацько:] Сталеварська кров дала себе знати. Справді, як же вам не соромно, дочка сталевара, а ніколи розтопленої сталі не бачили (Вадим Собко, П'єси, 1958, 266); Полилася з мартенів криця, — Світла, як сталеварська слава, Як та радість на смуглих лицях (Юрій Гойда, Угор. мелодії, 1955, 21);
//  Признач. для сталевара. Сталеварський кашкет.