СТАНУТИ 1, ну, неш; мин. ч. став і станув, ла,
ло. Док. до танути. Сніг давно станув під ясними
променями південного сонця (Юрій Смолич, V, 1959, 646);
Сніг на ній [смереці] за день станув, і на хвої висіли
міріади крапель (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 190);
— Бачиш, — обізвалась вона, — як той сніг водою понявся?
Гляди ж, щоб і кохання твоє не стануло отак на
чужій стороні, далеко від мене... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 141);
Як плутане моторошне марення, як сон, пригадувала
вона своє весілля, уривки пісень, музику, гостей і
Сабішину саклю, де мусило тихо станути її життя
гаремної печерниці (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 171).
♦ Станути, як (наче, мов і т. ін.) віск [на вогні (на
сонці і т. ін.)] — втратити сили, здоров'я; змарніти.
Скільки вона сліз вилила..! Станула, як віск (Марко Вовчок, I,
1955, 263).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 650.
СТАНУТИ 2, ну, неш, док., розм. Те саме, що стати
1—15. Хіба я не своїми очима бачив, як піп звелів Яцькові
Рибальченкові станути навколішки..? (Ганна Барвінок, Опов..,
1902, 159); Гнав Яким з вітром, аж задихався. Станув,
розглянувся (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 10); Не вспіли коні увійти
[пройти] з десять кроків, як станули, відсапуючи тяжко
(Осип Маковей, Вибр., 1954, 164); Княжі покої, ворота, паркан,
навіть по землі від того місця, де має станути коляска,
і до дверей було посипано квітами (Гнат Хоткевич, I, 1966,
104); Сльози станули йому в очах. Невже він ніколи
більше не побачить цих людей..? (Мирослав Ірчан, II, 1958, 305);
Бесіда станула, бо війт надійшов (Василь Стефаник, Вибр., 1945,
61); В табір свій із чат вернувся князь І владно станув
перед вояками (Микола Бажан, Роки, 1957, 230); Станула [Марійка],
не хотячи, на залізні граблі і пробила собі ногу
(Ольга Кобилянська, II, 1956, 150); Сірі хмари станули над заходом
та й закаменіли (Василь Стефаник, II, 1953, 41); Коли станули
[князь із слугами] в заїзнім домі на ніч, покликав [князь]
Івана до свого покою (Іван Франко, III, 1950, 149); — Коня не
поверне свого назад, Хто станув за волю, за владу Раді
(Євген Плужник, Вибр., 1966, 243); Ґаздівство поширювалося.
Станула нова колешня, став оборіг (Наталія Кобринська, Вибр.,
1954, 195); Пообідавши в.. коршмі [корчмі], Вольф і
Герман пустилися пішки через верх, щоб на вечір
станути в Лютовиськах (Іван Франко, VIII, 1952, 360); Що то за
речі, що, інколи станувши нам перед очі, Нас у недузі
лякають і сон.. непокоять (Микола Зеров, Вибр., 1966, 127);
* Образно. Ти був лихого часу сином І вище станути не
зміг (Павло Грабовський, I, 1959, 134); Серед студеного світа станула
бліда журба (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 42).
На тому (на тім) [і] станути — те саме, що На тому
(тім) [і] стати (див. той). Мусять вони [першооснови]
існувати в числі безконечнім, — інакше Станути треба
на тім, що матерія світу — конечна (Микола Зеров, Вибр.,
1966, 174); Станути на поріг (на порозі) — те саме,
що Стати на поріг (на порозі) (див. ставати). Ледве
Степан станув на порозі, вона зараз пізнала, що є ждана
новина (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 33).
♦ Станути на бік кого, чий — те саме, що Стати
(перейти і т. ін.) на бік (див. бік). В 1863 р. вони [деякі
польські пани] станули на бік Росії і полягли під її
прапором (Леся Українка, VIII, 1965, 244).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 650.