в означеннях
Тлумачення, значення слова «станичник»:

СТАНИ́ЧНИК, а, чол.

1. іст. У Росії XVI—XVII ст. — озброєний вершник із загону, який висилали в степ для спостереження за пересуванням татарських загонів, що чинили набіги на південні й південно-східні кордони держави. Звичайно станичник спостерігав ворога з високого дерева, а під деревом стояли його товариші з осідланими кіньми (Історія СРСР, I, 1956, 133).

2. Житель станиці, Довгопол сходив на битий шлях, в обидва боки подивився, чи не їдуть станичники (Іван Ле, Історія радості, 1947, 119); Коли на кручах розгорівся бій, Згубив з очей станичника Матвій (Леонід Первомайський, II, 1958, 192).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 646.

Коментарі (0)