в означеннях
Тлумачення, значення слова «станиця»:

СТАНИЦЯ 1, і, жін.

1. іст. У Росії XVI—XVII ст. — озброєний загін вершників, який висилали в степ для спостереження за пересуванням татарських загонів, що чинили набіги на південні й південно-східні кордони держави. Для чатування татар висилали в степ загони, або, як їх називали, станиці (Історія СРСР, I, 1956, 133);
//  заст. Військо. Як тілько світова зірниця На небі зачала моргать, То вся Троянськая станиця Взялася мертвих зволікать (Іван Котляревський, I, 1952, 272).

2. іст. У дореволюційній Росії і на Східній Україні — адміністративно-територіальна одиниця, до складу якої входило одне чи кілька козацьких поселень. Приходить з Дону бумага: чи є, мов, у вас такий і такий козак Остап Хрущ? і де він у вас узявся? .. запитувала якась Донська станиця у Піщанської волості... (Панас Мирний, I, 1949, 134); Шевченко мало не скрикнув від радісного здивування: в улоговині розкинулася велика станиця, потопаючи в густій зелені садів і левад (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 88); Пам'ятаю 1907 рік і перший рік моїх кубанських заробітків.. Вісім років я поневірявся, куштуючи заробітчанської долі в кубанських станицях (Іван Ле, В снопі.., 1960, 311).

3. В СРСР — населений пункт сільського типу на Дону, Кубані та в інших колишніх козацьких областях. Органами державної влади в краях, областях, автономних областях, округах, районах, містах, селах (станицях.., хуторах, кишлаках, аулах) є Ради депутатів трудящих (Конституція СРСР, 1977, 23); Йдуть танки... Палають козачі станиці (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 65).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 645.

Коментарі (0)

СТАНИЦЯ 2, і, жін., діал. Стайня. Бере [дівчина] коня за поводи? Миленького за рученьку, Веде коня у станицю, А милого у світлицю (Українські народні пісні, 1, 1964, 46).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 645.

Коментарі (0)