Словник української мови

СТАРА́ННИЙ, а, е. Який дбайливо, ретельно, щиро виконує що-небудь, ставиться до чогось; дбайливий, ретельний. Уважний і старанний учень Побачив те, що іншим не під силу (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 10); Слава про Данила пройшла далеко, що він до письма старанний (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 416); В вечірню школу йде Оксана, — Вона кінча десятий клас. В роботі щира і старанна, Проста дівчина — без прикрас (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 92);
//  Який виконується, здійснюється дбайливо, ретельно. Видання мені сподобалося:.. дешево і старанна коректа (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 126); Старанна праця, що забезпечила високі врожаї, дала нам змогу перевиконати план продажу зерна державі (Хлібороб України, 1, 1968, 6); Систематичний і старанний технічний догляд, дбайливе ставлення до машин і правильна їх експлуатація — основа безперебійної і тривалої їх роботи (Радянська Україна, 20.I 1954, 2);
//  Який виражає дбайливість, ретельність, свідчить про них. Старанний почерк; Старанний вигляд.