в означеннях
Тлумачення, значення слова «старцювати»:

СТАРЦЮВА́ТИ, юю, юєш, недок.

1. Збирати милостиню; жебракувати, жебрачити. Хто змолоду балує, той під старість старцює (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 205); Мати довго почала поясняти, чому вона мусить посилати хлопця старцювать... (Степан Васильченко, II, 1959, 257); З чотирьохсот.. дворів триста ледве дихали, взимку ходили старцювати до монашок, щоб як-небудь на огірку та на окрайці хліба дотягти до нового врожаю (Іван Микитенко, II, 1957, 373).

2. Жити у надзвичайній бідності, злиднях. Пани перетворили Україну на місце гульбища. А бідні люди старцюють — і нема цьому кінця (Павло Тичина, II, 1957, 128).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 664.

Коментарі (0)