в означеннях
Тлумачення, значення слова «старечий»:

СТАРЕ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до старець 1. М'яке, велене світло ласкаво лягає на важке тіло, на білу бороду й на благородний старечий профіль (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 187); Старий шляхтич глянув на неї старечими, зачервонілими від вина очима (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 98); Старечими губами промовляла [баба] якісь слова незрозумілі (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 177); Старечий організм, як часто кажуть, висихає, з'являються зморшки, тонкою, в'ялою і сухою стає шкіра (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 185);
//  Власт. старцеві; як у старця (у 1 знач.). Було йому шістдесят і вісім літ.. Трохи товстенький, а з тої причини не мав на обличчю старечих морщин (Лесь Мартович, Тв., 1954, 226); Приятелі борідки були — присадкуватий юнак Тиміш з старечими очима на червоно-жовтім обличчі, що раз у раз пирхав носом, та юна леді (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 34); З вікна падало світло на стіл, на обличчя імператора. Воскуватого кольору мішки під очима надавали йому старечого вигляду (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 258); Машиніст пішов, трохи згорбившись, старечою ходою, а вона стояла.., дивилася йому вслід (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 140).
Стареча пам'ять див. пам'ять.

2. Прикм. до старець 3. Вставши з колін, якимсь грізним голосом казав [Микола] далі: — Так нащо ж вив першу хвилину не кинули всіх тих дурниць, усе те ваше старече життя? Чи у вас духу не стало, чи, може... не було людини, що провела б вас через усе те довге життеве море... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 55); Кобзарський цех належав до великої старечої спілки, тільки був він там найвищим щаблем (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 343).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 653.

Коментарі (0)