СТА́РІСТЬ, рості, жін.
1. Період життя, що наступає
після зрілості і характеризується поступовим послабленням
діяльності організму; похилий вік кого-небудь;
протилежне молодість. Старість іде і хвороби
веде (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 149); Всього надбали. Та
діточок у їх бігма.. Хто ж їх старість привітає, За
дитину стане? (Тарас Шевченко, I, 1963, 310); Старші невістки та
дочки зглянулись на материну старість і по черзі
приходили помагати матері прати плаття зимою на
річці (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 410); Старість з фізіологічної
точки зору характеризується зниженням функцій усіх
систем організму (Фізіологічний журнал, II, 3, 1956, 79); В білій
сорочці, весь білий і прозорий від старості й доброти,
лежав мій дід Семен, колишній чумак (Олександр Довженко, I, 1958,
65); Петро лишився у неї єдиним сином — втіха її
старості, підтримка і надія (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959,
59).
До старості доходити (дійти, доживати, дожити);
У (в) старість приходити (прийти) — досягати старих
років, похилого віку. Ти вже до старості доходиш,
так позабував єси, що то є молод чоловік (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 330); — Дожити до глибокої старості я раджу
всім (Юрій Яновський, II, 1958, 13); Все записуй в серці
молодому, Буде це як знахідка тобі, Коли в старість
прийдеш, як додому, Як у гавань тиху по плавбі!..
(Максим Рильський, Голос, осінь, 1959, 30); Заспокоїти старість
див. заспокоювати; Зігрівати (зогрівати, зігріти, зогріти)
старість див. зігрівати; На старість (старості); Під
старість — на схилі віку, досягши похилого віку. Дума
[Вовк]: — Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість
силу збув, Що став такий плохенький (Леонід Глібов, Вибр.,
1951, 30); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія,
на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду
парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 21); Йому
поставлять пам'ятник. Він буде вирізьблений не похилим,
яким він був на старості, а прямий і відвертий,
з непокритою головою (Олександр Довженко, I, 1958, 500); Коли змолоду
ворона попід небом не літала, то не полетить вона
туди й під старість (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 123); Цар під
старість оженився (За походами спізнився), І на горе,
на біду Взяв царицю молоду (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 86);
На старості літ див. літа; Старість лягає на плечі див.
плече.
2. Довгочасне, тривале існування чого-небудь (про предмети). Темна стара церковка. Уся вона наче скорчилася від старості (Марко Вовчок, I, 1955, 302); Там стояв під сливкою старий ослін на трьох ніжках, бо четверта зогнила зі старості та й відпала (Лесь Мартович, Тв., 1954, 229).