в означеннях
Тлумачення, значення слова «стародруки»:

СТАРОДРУ́КИ, ів, мн. (одн. стародрук, у, чол.), іст. Книги, надруковані до другої половини XVII ст. у Росії, на Україні, в Польщі. Колекція стародруків Львівської наукової бібліотеки — одна з найбільших у Радянському Союзі, вона містить понад 100 тисяч томів, серед яких 36 інкунабул (Наука і життя, 8, 1969, 17); Раз чи два Стрипський брав у руки ці книги, то були стародруки Івана Федорова із Львова і Святополка Чеха з Кракова (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 93); Для пізнання такого важливого явища народного життя, як побратимство, Шевченко мав багато джерел. Одним із таких джерел був рідкісний київський стародрук «Великий Требник» Петра Могили 1646 р. (Вітчизна, 7, 1967, 178).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 660.

Коментарі (0)