в означеннях
Тлумачення, значення слова «старосвітський»:

СТАРОСВІ́ТСЬКИЙ, а, е.

1. Який дотримується старих поглядів, звичок, правил і т. ін. Наумиху звано старосвітською жінкою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 102); Білозерець був старосвітський сотник, іще-то з тих, що перші озвались потиху до батька Богдана: «Єднай, батьку, Україну, а ми тебе виручимо» (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 153); Тітка Клавда в чорній оксамитовій сукні, поважна, старосвітська, стояла на порозі й вітала гостей (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 180); Він звик до добра в старосвітській родині, Він батька та матері пещений син (Леонід Первомайський, II, 1958, 380).

2. Який був поширений, прийнятний і т. ін. у старі часи; старовинний. Максим не забував старосвітського звичаю: поїхав сам і вблагав Явдоху поїхати на оглядини (Панас Мирний, II, 1954, 247); Не стільки принаджувало його туди тихе, старосвітське життя, скільки вродлива донька власника (Іван Франко, VI, 1951, 234); До землянки привели жінку, яка зналася на старосвітській народній медицині (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 22);
//  Зроблений за старою модою, який вийшов з моди; старовинний, старомодний, не сучасний. Старосвітські меблі оббито новим репсом (Іван Франко, V, 1951, 275); На бабі старосвітський очіпок і темна дерга (Юрій Яновський, II, 1954, 186); Цієї ночі сон випурхнув з її очей, коли старосвітський годинник закінчив вибивати дванадцяту (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 22);
//  рідко. Який не відповідає сучасним вимогам, який з плином часу втратив своє значення; застарілий. В новішій.. белетристичній утопії Анатоля Франса ми бачимо певні ознаки перемоги новітнього принципу над старосвітським (Леся Українка, VIII, 1965, 175); На очах Зінаїди Павлівни мінялася й удосконалювалася техніка швидкісної передачі слів, думок і почуттів — від старосвітської «морзянки» до більдапаратів і телетайпів (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 107).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 662.

Коментарі (0)