в означеннях
Тлумачення, значення слова «старожил»:

СТАРОЖИ́Л, а, чол.

1. Той, хто багато років живе в якому-небудь місці. Залізо на даху фарбувалось колись: старожили, може, і пам'ятають іще, і, може, в кого в пам'яті збереглося, якою саме фарбою, але тепер ніяким дослідженням цього не встановити (Андрій Головко, II, 1957, 92); Оповідач, Матвій Петрович Кравченко, могутньої будови чоловік, був місцевий житель і старожил (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 42);  * У порівняннях. В Нью-Йорку я три місяці прожив, Багато бачив і відчув чимало. Я на Бродвеї, наче старожил, Мені знайомі Гарлема квартали (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 60);
//  перев. мн. Корінні жителі якої-небудь місцевості (на відміну від переселенців). Більшість переселенців із своїми сім'ями тулиться в старожилів радгоспу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 89).

2. Той, хто порівняно довгий час перебуває, працює де-небудь. Лише тиждень тому він прибув на вузол і почав працювати черговим по станції, але його вже знали краще, ніж багатьох старожилів (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 94); Захар на той час своєю сумлінною працею здобув уже мовчазне визнання по інституту на становище старожила (Іван Ле, Право.., 1957, 229); — Пробачте, друзі, але я тут старожил, уже тиждень сиджу один, як палець (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 89).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 660.

Коментарі (0)