СТАРУ́Н, а, чол., діал. Той, хто міркує, говорить, як стара людина. Вони не так старі, як давні (найпаче про старунів, що люблять старувать) (Номис, 1864, № 8645).
СТАРУ́Н, а, чол., діал. Той, хто міркує, говорить, як стара людина. Вони не так старі, як давні (найпаче про старунів, що люблять старувать) (Номис, 1864, № 8645).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 664.