СТАРИ́Й, а, е.
1. Який прожив багато років,
який досяг старості; протилежне молодий. Тихон
Брус був старий чоловік, розумний на усе те село, де
жив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 122); Про те, що діялось на
Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих
людей (Тарас Шевченко, I, 1963, 142); Він приймав у себе старого
листоношу Федора Буренкіна, що навідав його з цілою
юрбою внуків та внучок (Олександр Довженко, I, 1958, 449); На
призьбі, затиснувши бородою скрипку, сидів старий циган
(Олесь Гончар, III, 1959, 13);
// у знач. ім. старий, рого,
чол.; стара, рої, жін.; старе, рого, сер., розм. Людина, що
прожила багато років. Повернулось у старого серце,
як почув, що козацька кров іллеться понад Дніпром
через Виговського (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 53); — Нехай
стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський
син не візьме убогої (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 8); Літа
йшли-минали, старе старілось, молоде росло (Панас Мирний,
IV, 1955, 114); Старий пильно подивився на мене (Леонід Смілянський,
Сашко, 1954, 158);
// у знач. ім. старі, рих, мн.: а) те
саме, що батьки 1. — Ходім, — кажу Катрі, — ходім
до Марусі, що нам, що старі посварились, — ми того
не знаємо (Марко Вовчок, I, 1955, 209); б) подружжя, яке
досягло старості. Не знаю, що і після чого Старі сумують.
Може, вже Оце збираються до бога, Та хто в далекую
дорогу їм добре коней запряже? (Тарас Шевченко, I, 1963, 311);
Так і зостались у старих Марко та дівчинка Ніна
(Іван Микитенко, II, 1957, 316);
// Уживається на позначення батьків
на відміну від дітей у сполуч. з ім'ям, прізвищем,
прізвиськом і т. ін. Стара Настя така вже радісінька,
що бог привів її дождати одним одну дочечку просватати
за хорошого чоловіка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 74); Одного
вечора старий Джеря прийшов з панського току та й
зваливсь (Нечуй-Левицький, II, 1956, 188); Стара Дорошенчиха,
що уважніше за всіх у радгоспі слухала передачі радіо,
що тривожніше за всіх синоптиків переживала звістки
про пересування циклонів та ураганів, першою почула
і про ці океанські випроби (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 195);
// Який давно народився, з'явився, почав рости (про
тварин, рослини). По стежці йде старий медвідь
(Іван Франко, XIII, 1954, 265); Виглянув у вікно із світлиці
молодий козак: їде в двір віз старими кіньми, із.. сивим
погоничем (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 252); Старі абрикоси
стояли саме в цвіту (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 17); Визнаєте,
як сплять старі гаї? — Вони все бачать крізь тумани
(Павло Тичина, I, 1957, 6);
// Який має людина похилого віку.
У ожинах хотів себе скрить [дідусь]. Та дармаї тільки
ноги старії Покровавив в колючім терні (Іван Франко, XIII,
1954, 135); Важкі думи неначе каменем полягли на її
душу. З старих очей викотились дві сльози і потекли
по зморщених щоках (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 408); Дід кивав
своєю старою головою (Максим Рильський, Бабине літо, 1967,
27); Ридає дід, цілує сина, з старих підводиться колін
(Володимир Сосюра, I, 1957, 354);
// у знач. присудк. сл., для чого, на
що. Не підходити для чого-небудь, не відповідати
певним вимогам через старість. [Деїфоб:] Старий я для
розвідок. Ти ж, Кассандро, ще молода, щоб старшого
судити (Леся Українка, II, 1951, 282); Другі обидва сини (у мене
їх тілько трійко, — старий я вже на те, щоб їх
множити), слава богові, до якого часу здорові (Панас Мирний,
V, 1955, 404);
// у сполуч. із сл. чорт, відьма,
хрін, пердун і т. ін. Уживається як лайливий вираз,
— Щоб порядок був, чуєш? Коли хто не так — під
ніготь! — Обов'язково! — Щорс засміявся і весело пішов
уздовж шеренги. — Режиму захотів, старий чорт, —
не стримався рябий, з недобрим ротом хлопець (Олександр Довженко,
I, 1958, 138); — Посторонись! — відштовхнув поранений
угорця. — Плутаєшся тут, старий хрін...
(Олесь Гончар, III, 1959, 160).
[І (й)] старе (старі) і (й) мале (малі); Від (од) старого
до малого — всі без розрізнення віку. Оповістив
батюшка,.. щоб усі скільки є у селі людей, щоб і старе і
мале, щоб усі зібралися до церкви (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
124); Вже по два рази пробігали по всіх хатах дворові,
приказуючи, щоб усі, старе й мале, виходили зустрічати
князя (Гнат Хоткевич, I, 1966, 105); Під високим тином, коло
сільради, ніде яблуку впасти. Збіглися старі й малі з
усього кутка (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 156); Іван
Оленчук прибув до броду на чолі цілої валки, підняв
усіх жителів свого кутка — від старого до малого —
рятувати броди (Олесь Гончар, II, 1959, 428); Стара гвардія
див. гвардія; Стара діва див. діва; Стара дівка див.
дівка; Стара панна див. панна; Старий кавалер —
немолодий чоловік, що не був одружений. [Лікар:]
Думаєте, добро яке з того бурлакування? де там!
Старий кавалер, то так, все одно, як старий собака
(Леся Українка, II, 1951, 50); Старий парубок див. парубок;
Старий (стара, старе), як [білий (божий)] світ див.
світ 2.
2. Який існує довгий час, давно створений; протилежне
новий. В бібліотеці, повній старих книжок,
висять портрети поважних предків; дивляться вони
розумними очима на виснажених нащадків, що не тільки
не заклали нової бібліотеки, а навіть стару оддали
мишам на сніданок (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 154); — А вдень
учора світило ясне сонце. Я пішла на старе кладовище,
яким славна Генуя (Юрій Яновський, II, 1958, 75); На кладці,
обнявшися, стояли дві дівчини і, забувши про все на
світі, виводили стару сумовиту пісню (Михайло Стельмах, I,
1962, 104); Про «Арсенал» важко думати як про підприємство
старе (Комуніст України, 7, 1968, 40);
// Створений,
збудований раніше від інших (про частину міста).
Ми живемо в старій, дуже гарній частині міста
(Леся Українка, V, 1956, 40); Знеслись над фабрики й поля
Соціалізму стяги, Лунає голос із Кремля В старих кварталах
Праги (Максим Рильський, III, 1961, 132);
// Який давно виник,
з'явився; давній. Се була стара ворожнеча між їхнім
родом і родом Гутенюків (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 310);
— Стрункої Командир Богунського полку товариш
Щорс! — Повстанці стихли. Багато з них за старою
військовою звичкою оглянули своє убоге вбрання (Олександр Довженко,
I, 1958, 136); — Ви, пане староста, не поспішайте,
тут я буду командувати. Старі порахунки. Звичайно,
хазяїн шурнув на схід, а сімеєчка в цілості, так що ми
її зараз помацаємо... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 421);
// Давно
відомий. Стара істина; Стара тема твору;
// Який
давно займається чим-небудь; досвідчений. Завзято
оборонявсь старий вояка один проти восьми, та не рівні
були сили (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 49); Він старий
льотчик, хоч зовсім ще молода людина (Андрій Трипільський, Дорога..,
1944, 9); На Монастирській слобідці без суду, без
слідства, за саму лише підозру в зв'язках з більшовицьким
підпіллям було розстріляно групу старих матросів
та робітників (Олесь Гончар, II, 1959, 35);
// Багаторічний,
витриманий (про спиртні напої). Перед кожним по дві
пляшки старого дорогого вина, їжі хоч розпережися,
пий — скільки хочеш (Панас Мирний, III, 1954, 288); Народ
так і поринув до Ковбанишиної хати. А в Ковбанихи —
всі знали — в льоху стоїть дві бочки старої оковитої
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 266); Ви твердите, що це стара
мадера (Микола Зеров, Вибр., 1966, 59).
3. Який довго був у вжитку, став ветхим, іноді
навіть непридатним для користування; протилежне
новий. На нім одежа стара і подерта (Іван Франко, VIII, 1952,
307); В кінці хати стіл, за ним стілець, а над стільцем
прибита на стіні межи двома тьмяними вікнами чимала
географічна карта, стара і немов закурена (Леся Українка,
III, 1952, 572); Хоч були вони в чоботях і кожухах, їм
було холодно. Стара піч вже не гріла (Олександр Довженко, I, 1958,
307); Старі розтоптані чоботи жвяхкотять водою,
дубіють мокрі ноги, та чоловік не помічає цього (Михайло Стельмах,
I, 1962, 376);
// Який став несвіжим, втратив свої
якості від довгого зберігання (про їжу). — Старий
уже у нас сирівець став. Пора б нового уварити, —
докладала вона (Панас Мирний, I, 1954, 242); Після борщу
подали [бурлакам] кашу. Каша була з тухлого пшона,
а старе сало тхнуло лоєм (Нечуй-Левицький, II, 1956, 208); —
Попоїсти в нас є що? — Аякже, є стара варена баранина
(Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 149); Він розв'язує торбу,
дістає звідти підпалок, головку часнику і шматок старого,
жовтого, як віск, сала (Михайло Стельмах, II, 1962, 268);
// Недійсний, непридатний після закінчення строку
або після використання. Старий проїзний квиток;
Стара перепустка.
4. Який давно минув, пройшов (про час); колишній. Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі.., куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (Олександр Довженко, I, 1958, 106); На перекопських позиціях височів ще Турецький вал старих часів і рів під ним (Юрій Яновський, II, 1958, 237).
5. Який був, існував у колишні часи. Він [лист]
був писаний трохи старим квітистим стилем, з
алегоріями й довгими виробленими періодами (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 406); Спогадаймо давнюю давнину, Спогадаймо
повість незабутню Про далеку вільную країну, Про
стару Шотландію славутню (Леся Українка, I, 1951, 351);
Вулиця старого Києва XVI віку. Бурсак Андрій з
шаленою люттю схопив заднє колесо і зупинив ридван
(Олександр Довженко, I, 1958, 223); І ти, гречанко смаглява, Ти, дочко
старої Еллади, Де стільки величі й слави, Де стільки
краси й принади, Поїдеш морями блукати, Примхливої
долі шукати (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 93);
// Характерний для минулого, власт. йому. — Ви, як
я бачу, людина старого стилю, хоч на літа й молоді
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 27); Фольклористи.. старого складу
дуже любили говорити про справді народні і не справді
народні (фальсифіковані) твори (Максим Рильський, IX, 1962,
200); У Хоми Білоконя на грудях вишито цілий город.
На вихрястій голові казна-як тримається картуз
старого фасону — тугим колесом (Олександр Довженко, I, 1958, 79);
Старі методи роботи.
6. Який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів; старовинний. Двірська челядь Вишневецького замкнулась в старому замку, котрий поставив ще Єремин батько князь Михайло (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 24); Вона обмацала вузлик, обережно розв'язала його і вийняла звідти старий білий п'ятизлотник (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 88); На голові у пані покривало.., притримане тоненькою діадемою старого золота (Леся Українка, III, 1952, 176).
7. Який був раніше, передував наявному тепер;
колишній, бувший; протилежне новий. До лютнево-березневої
революції 1917 року державна влада в Росії
була в руках одного старого класу, а саме:
кріпосницько-дворянсько-поміщицького, очолюваного Миколою
Романовим (Ленін, 31, 1973, 129); Сутички всередині старого
суспільства в багатьох відношеннях сприяють процесові
розвитку пролетаріату (Маніфест комуністичної партії, 1947, 23);
— Ти не думай, Христе, що ми тобою робитимемо
за стару плату: ми тобі плати надбавимо (Панас Мирний,
III, 1954, 241); Нова рада громадська відрядила старого
писаря, котрий був правою рукою старости та й
обікрадав [обкрадав] громадську касу, і вибрала Василя
(Лесь Мартович, Тв., 1954, 65); Не хотілося ні повертатися до
старої теми, ні починати розмову про щось інше. Ішли
[Артем і Саранчук] і мовчали (Андрій Головко, II, 1957, 449);
— Отож, громадяни європейці, — раптом звертається
подоляк до уявної громади європейців, — отож! Не для
того ми вас визволяли, щоб ви замість старих фашистів
та понаставляли нових, у демократичних штаняхі
(Олесь Гончар, III, 1959, 206);
// Який виготовили, зробили
і т. ін. раніше, давно. Пиши, серце, зараз, щодня, бо я
так скучив за всіма Вами, що перечитую старі твої
листи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 268); Гортаючи старі свої
папери, Що дивом вижили у дні війни, Натрапив я на
книжку записну (Максим Рильський, Мости, 1948, 12); Мати
вчила його читати і писати: попросила у знайомих:
старі підручники для першого класу і стала домашнім
педагогом (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 211);
// Стос. до
врожаю або запасів минулого року. Стара картопля;
Старий урожай;
// Раніше придбаний, одержаний.
Ходила [баба] боса, бо старі постоли стопталися, а
нових не було (Гнат Хоткевич, II, 1966, 231); Ті, кого призначили
в похід, одержували нове обмундирування й здавали старе
(Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 246);
// Який був і раніше,
той самий. — Наші курені стоятимуть на старому
місці, на пересипі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 225); Думка була,
що Ви все на старій посаді, що — мовляв — на одному
місці і камінь мохом обростає (Панас Мирний, V, 1955, 403);
— Сьогодні увечері продовження наших балачок, —
відповів Сев, — приходьте на старе місце (Юрій Яновський, II,
1958, 98).
За старою звичкою див. звичка; Стара віра — те саме,
що старообрядництво. Він боронився, стояв на своєму,
упертий, немов ослюк, і мало не плакав, коли міцні,
здавалось, як мур, основи старої віри хитались і падали
під новим словом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 141); Старий завіт
— частина біблії, що визнається за «священне
писання» іудейською та християнською релігіями; Старий
рік — рік, який минув, пройшов. Всякому звісно,
що в ту ніч [на Малани перед Василем] старий рік
кінчається, а новий зачинається (Панас Мирний, IV, 1955, 287);
Старий світ див. світ 2; Старий стиль див. стиль 2.
♦ Побивати старі рекорди див. побивати; По
старій пам'яті див. пам'ять.
8. у знач. ім. старе, рого, сер. Те, що було раніше,
у минулому, колись. Хто старе поминає, той щастя не
має (Номис, 1864, № 4136); Зовсім світ перевернувся!
Про старе нічого вже було й думати, треба якось до
нового пристроюватись, щоб хоч тут не попустити свого
(Панас Мирний, I, 1949, 370); В нас лишилось багато старого,
і старе нам життя не дає (Володимир Сосюра, I, 1957, 119).
Братися (взятися) за старе — починати знову займатися
тим самим (перев. з негативним відтінком); Повертати
(повернути) на старе: а) відновлювати те, що було
раніше, колись. В окрузі гайдамаки і німці ґвалтують,
усе одбирають назад, на старе повертають… (Андрій Головко,
I, 1957, 94); б) примушувати кого-небудь вернутися до
того, що було раніше. Мовби іншими очима дивився
[Данько] тепер на своїх бойових товаришів, що порозсідалися
на кучугурах, інакше глянув і на себе: — Ми! Ніяка
сила вже не поверне нас на старе! Станемо новими
людьми... (Олесь Гончар, II, 1959, 342); Повертатися
(повернутися) до старого — відновлювати те, що було раніше,
колись. — Я пережила це, — Тайах міцно притиснулася
до руки Сева, якою він тримав її лікоть, — і ніколи
в житті не повернуся до старого (Юрій Яновський, II, 1958,
138).
9. Стос. до колишнього, віджилого ладу, режиму, власт. йому. Товариш Данило веде батальйон босих олешківських морячків, з яких потроху та помалу виростає військова одиниця, їм усім видано на цей день зелененькі штанці й військові сорочки старої армії (Юрій Яновський, II, 1958, 194).
10. Уживається у складі деяких географічних назв.
Стара Руса; Старі Павлівці.
♦ Стара історія див. історія; Стара пісня; Старі пісні
див. пісня; Стара торба, фам., зневажл. — те саме, що
Старе луб'я (див. луб'я). — Лихе мене наустило
обиратися промовляти до тої старої торби (Лесь Мартович, Тв.,
1954, 192); Старе луб'я див. луб'я; Старий вовк; Старий
лис; Стара лисиця — хитра людина, яка зазнавала в
житті багато негод, нестатків і набула житейської
мудрості, досвіду і знань. Абдулаєв був старий вовк, він
знав — «язика» взяти нелегко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 494);
Генрі бере дочитувати мої мемуари, він хоче ввідти
про щось дізнатися, а я, хитрий старий лис, виходжу на
балкон (Юрій Яновський, II, 1958, 166); Юнона, козир-молодиця,
Юпитеру не піддалась; Бо знала, що стара
лисиця На всякі штуки удалась (Іван Котляревський, I, 1952, 262);
Старий горобець див. горобець; Старий сич див. сич; Старої
закваски — хто-небудь має риси вдачі, поведінки,
закладені ще у колишні часи.