в означеннях
Тлумачення, значення слова «старина»:

СТАРИНА́, и, жін.

1. Те, що було колись, дуже давно. Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло... (Тарас Шевченко, I, 1963, 64); Віяло від неї [бібліотечної зали] якимсь таємничим духом старини (Іван Франко, VIII, 1952, 139); Дід згадав русько-японську війну, Хрести діставав, ворушив старину... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 225).
 У (в) старину — колись, дуже давно. Не так тепер і в пеклі стало, Як в старину колись бувало (Іван Котляревський, I, 1952, 126); В старину добра та ладу не було, а були тільки бучі, колотнеча та сваволя (Панас Мирний, I, 1949, 183).
Труснути стариною — зробити що-небудь так, як колись, у молоді роки, раніше.

2. збірн., розм. Старі люди, старики. То вже господь так дав, щоб старина, утомившись на полі, спала кам'яним сном, а молодь.. вночі приймала нову силу в себе, і безсонниця їй тільки здоров'я додавала (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 82).

3. фам. Уживається як пестливе звертання до давнього приятеля, товариша. Побачивши Леуса, він одразу полагіднішав, гнів його мов рукою зняло. — Здорово, старина! — весело привітався [Боровик] (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 78).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 656.

Коментарі (0)