в означеннях
Тлумачення, значення слова «статкувати»:

СТАТКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

1. Добре хазяйнувати, старанно працювати. [Аблакат:] Коли Данило не статкує, то, на мене, я б одного Михайла зробив хазяїном, а то вся праця пропаде (Карпенко-Карий, I, 1960, 184); Почав він пір'ячко до пір'ячка збирати.. та гніздечко звивати. Так статкує наш горобчик, так дбає! (Леся Українка, III, 1952, 483); — Глянь, яка світлиця! Сама ж тут усе і прибирала, і статкувала. Усе своїми руками (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 302);
//  Нормально діяти. — Бачите, старий я став, ноги не статкують (Іван Франко, III, 1950, 441); Вже ноги і руки не статкують (Марко Черемшина, Тв., 1960, 233).

2. Поводити себе добре, розсудливо. У щасті не вміє чоловік статкувати (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 180); Відколи мя [мене] мама била, відтоді статкую, Свою хату оминаю, в милого ночую (Коломийки, 1969, 75); В неділю ставитимуть «Лимерівну», хотілось би мені піти, та не знаю, як випаде; коли статкуватиму сей тиждень, то може й могтиму піти (Леся Українка, V, 1956, 235).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 669.

Коментарі (0)