в означеннях
Тлумачення, значення слова «стеблина»:

СТЕБЛИ́НА, СТЕБЕЛИ́НА, и, жін.

1. Окрема трав'яниста рослина. Зробив [Білогруд] крок убік, нагнувся і вирвав з землі поруділу нескошену стеблину пшениці (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 11); Сьогодні він радить винищити багаторічні трави до єдиної стеблини (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 97).

2. Те саме, що стебло 1. Польова повитиця полізла догори по стеблині жита і розтулила свої білі делікатні квіточки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17); Важкий колос гне стеблини до землі (Андрій Головко, I, 1957, 425); Комбайн збирав чисто, хіба вже яка стеблина впала на землю, то тільки тоді її не зачепило хедером (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 71);  * У порівняннях. [Платон Гаврилович:] Та коли б же ти знала, ще й яку дівчину висватаю. Очі — як терночок, брови — як шнурочок, станок тонісінький, як стеблина (Степан Васильченко, III, 1960, 136); Біля вузькоколійки, високий і тонкий, як стеблина, Францішко стояв з кошиком у руці й чекав на Глущука (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 58).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 678.

Коментарі (0)