в означеннях
Тлумачення, значення слова «стеля»:

СТЕ́ЛЯ, і, жін.

1. Верхнє внутрішнє покриття в будь-якому приміщенні. Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32); Зі стелі звисала велика жирандоль з безліччю електричних лампочок, схожа на виноградне гроно (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 414); З стелі бліндажа падають додолу важкі краплі води (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 22); Підвішена під стелею лампа сполохано блимає (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 207);  * Образно. Він не відчував ні палючого сонця, що розтинало прозору синь космічної стелі, ні всієї краси природи, заллятої південним сяйвом (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 50);  * У порівняннях. Зверху над Василиною неначе висів здоровий камінь, гладенький, як стеля (Нечуй-Левицький, II, 1956, 89).
Підпирати (підперти) стелю [головою (плечима)] див. підпирати; Ростом під стелю — дуже високий. Слідом за Борисом ввалився його вірний друг Валентин Сорока, ростом під стелю (Олесь Гончар, IV, 1960, 66).

2. Гранична висота підйому літального апарата, Снаряда. «АН-26» призначений для перевезення різноманітних народногосподарських вантажів.. Стеля нового літака — 7,5 кілометра (Наука і життя, 9, 1971, 43);
//  перен. Гранична межа чого-небудь. Соціалістичний ідеал, фігурально кажучи, незрівнянно підняв стелю ідейно-художніх вимог і мрії мистецтва (Шамота, Талант і народ, 1958, 37); Вага магніту, розміри прискорювача, його вартість уже досягли практичної «стелі» (Наука і життя, 5, 1960, 13).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 683.

Коментарі (0)