в означеннях
Тлумачення, значення слова «стелити»:

СТЕЛИТИ, стелю, стелиш, недок., перех.

1. Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати. Питають, що він їй [панночці] подарував, — вона перед ними стеле оксамити та атласи, що від старої панії має, та хвалиться: — Це він мене обдарував! (Марко Вовчок, I, 1955, 115); Я пам'ятаю, що мама ніколи не стелила мені кожуха на ліжку (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 96); Птах пташаткам в тихім кутку Гніздечко звиває, Пухом стелить, зерном кормить, До сну їм співає (Уляна Кравченко, Вибр., 1953, 204); Після вечері Василина збиває йому, наче господареві, подушку, стелить на .. сіно свіже рядно (Михайло Стельмах, I, 1962, 140); Крам розмотували з штук і стелили собі під ноги, як килими (Юрій Смолич, II, 1958, 41);  * Образно. Сонце спустилося низько над водою і стелило по хвилях блискучий іскристий шлях (Василь Козаченко, Серце.., 1947, 136); Місяць стелив довгі тіні від дерев (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 79);
//  також без додатка. Розкладати постільні речі, готуючи місце для сну. — Стели, стара, стели чужому зараз осьде серед хати! (Іван Франко, XIII, 1954, 65); Обом вона стелила на канапі, вкладала їх спати й укривала ковдрою, щоб не замерзли (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 22); Господарка, років під сорок, стелила ліжко, підбивала подушку (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 9); Не в хаті стелить синові мати постелю, стелить йому там, де він любить: надворі, на сухому духмяному сіні (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 19).
М'яко стелити див. м'яко.

2. Розстилати, розкладати на поверхні землі для вибілювання, сушіння і т. ін. А я годна ленок [льонок] брати та годна стелити, А я годна заспівати та й годна робити (Коломийки, 1969, 93).

3. перен. Поширювати, розстилати щось по поверхні або низько над поверхнею чого-небудь. Таке огнище розвела [іскра], немов серед пекла: по землі густий дим стеле (Панас Мирний, IV, 1955, 248); Воно [море] вже збудилось, здригнулось, заголубіло, дзвінко стука в порожні боки човнів і стелить Джузеппе під ноги шиплячу піну (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 415); За вікнами уже не в жарт бешкетує метелиця: безтямно виє, стелить замети, рве ніч (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 160); Пройде тихий дощик — і весна ще дружніше стеле по землі оксамитовий килим трав з барвистими візерунками квітів на ньому (Наука і життя, 4, 1962, 46).

4. Робити покриття, кладучи щільно в ряд дошки, колоди і т. ін. Стелити підлогу.
Містки стелити див. місток.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 682.

Коментарі (0)