в означеннях
Тлумачення, значення слова «стелитися»:

СТЕЛИТИСЯ. стелюся, стелишся, недок.

1. Лягати, вкриваючи собою поверхню, прилягаючи до поверхні чого-небудь; слатися. Не тямлячи себе, почав він викидати жінчине добро у відчинені до сіней двері. З свистом летів сувій полотна і через усю хату стелився білою тежкою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 30); Виходив ти на тік півкопи змолотити.. Як рівне золото, тяжкий стелився сніп, І жовтий ціп злітав, як блискавка несхибна (Максим Рильський, I, 1960, 232); Павутиння стелиться по траві — на тепло (Наука і життя, 10, 1973, 46);  * Образно. Сонце сховалось за гори, в долинах уже стелилися тіні (Олесь Гончар, III, 1959, 173);
//  Схилятися до землі (про стебла, віти й листя рослин). Барвіночку зелененький, стелися низенько, А ти, милий чорнобривий, присунься близенько (Коломийки, 1969, 131); М'яко стелилася під травневим вітром трава (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 558).
Дорога (доріжка, шлях) стелиться (стелився) кому — хто-небудь має (мав) їхати кудись. Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 211); Шлях стелився їм далекий. Раділи йому тільки діти й підлітки, що їхатимуть верблюдами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 38).

2. перен. Простягатися, розстилатися на велику відстань. В долинах, по крутих боках гір скрізь розкидані села, стеляться ниви та баштани, зеленіють невеличкі дубові гаї (Нечуй-Левицький, II, 1956, 387); Колись тут була одна з резиденцій Фальцфейнів, стояв поміщицький палац, оточений сріблястими тополями, горбились під важкими черепичними дахами саманові батрацькі казарми, за якими до самого моря стелились виноградники (Олесь Гончар, II, 1959, 402); Дорога стелилася посеред весняного поля (Микола Ю. Тарновський, Як на.. ниві, 1958, 145); Перед ним стелився ще ясно освітлений стадіон, але його самого побачити з поля було важко (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 42).

3. перен. Поширюватися, розстилатися по поверхні або низько над поверхнею чого-небудь. Курява стелилась по гладкому, як дзеркало, ставку і купалась у хвилях рожевого світла (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); Стелиться сивий туман пеленою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 210); Повітря набралося вологи, набухлі сірі хмари низько пливуть над землею, затуманилися ліси і поля, дим стелиться низинами (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 151);
//  Надходячи, поширюватися, охоплювати, оповивати собою що-небудь. Далеко стеляться веселі веснянки, в яких не чутно ні туги розбитого серця, ні згадки про зраду або недолю (Любов Яновська, I, 1959, 32); Мир і спокій стелилися селом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 108); Сонце тим часом сховалось за степом. Високі горби спохмурніли, чіпка сутінь стелилась по схилах (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 19); За вікном уже стелився ранній зимовий вечір, і гості почали збиратися (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 103); Десь коло одинадцятої Сергій не витримав, вийшов на вулицю. Над Петербургом стелилась біла ніч (Микола Олійник, Туди, де бій, 1971, 155).

4. Рости, простягаючи свої стебла, листя, віти по поверхні або низько над поверхнею чого-небудь. Перед величезним камінням плазувала карликова берізка, стелилась дрібна ялинка (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 274); Дерева зеленіли і озимина стелилася, мов густа рута на пухнастому килимі (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 19).

5. перен. Догоджати комусь, нещиро вихваляти, запобігати перед ким-небудь, підлещуватися до когось; плазувати. [Нартал:] Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, мов поздихали, а перед братом сторчака стають і раді закусати! (Леся Українка, II, 1951, 428); Вернеться [Санька] із грамотою, почестями. Всі тоді будуть стелитися перед нею, ніхто не посмів перечити, духу її будуть боятися (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 205); — Дуже погано, що так сталося, я почуваю себе винуватим, розумієте? — стелився Гулька перед господарями (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 353); [Назар Петрович:] Зняли мене не за що-небудь, а за характер. Не хотів стелитися до ніг (Любомир Дмитерко, Дівоча доля, 1960, 82).

6. Готувати собі постіль, розкладаючи постільні речі. Ой ще бурлак не стелився, Вже господар причепився: — Вставай, бурлак, годі спати, Вже час воли в поле гнати (Іван Франко, XIII, 1954, 38); Не стелившись, полягали спати, але чи склепив хто очі на часинку? Мвже, діти (Андрій Головко, II, 1957, 168); В передпокої стеливсь на спочин Одіссей (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 339).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 682.

Коментарі (0)