в означеннях
Тлумачення, значення слова «стенатися»:

СТЕНАТИСЯ, СТИНАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., СТЕНУТИСЯ, СТИНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Роблячи мимовільні судорожні рухи, тремтіти, трястися (від переляку, хвилювання і т. ін.); здригатися. Холодний і безсторонній мозок звертає мою увагу на те, що тепер у тому порту повно кораблів, Алея й нині стенаюся весь, згадавши тодішню пустелю (Юрій Яновський, II, 1958, 17); — Не плаче [Настя], а тільки стинається, наче судорога її хапає… (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 8); Пані Порицька стенулась, швиденько сховала своє шитво поза собою і взяла якусь книжку з вікна (Леся Українка, III, 1952, 745); Похорон закінчувався. Коли застугоніла засиплювана землею труна, спина Ольги стенулася від довгого стримуваного плачу (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 12);
//  Прискорено битися від хвилювання, радості і т. ін. (про серце). Коли вперше глянеш на це море жовтого листу, зразу аж серце стенеться: на мить помріється.. очам, що то повно скрізь весняного сонця (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 20);
//  тільки док. Розгубитися, збентежитися, жахнутися перед ким-, чим-небудь. [Мирослав (збуджений):] Радуйся, княгине! Стенувся ворог, кинувся назад, їх без числа на полі битви гине, Розбитий буде хижий супостат! (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 105); Армія, піддавшись загальному настрою, стенулась і побігла, як вода через прорвану греблю (Петро Панч, II, 1956, 285).

2. Коливатися, хитатися. Часами .. у сні наморщить [велет] густі брови, — тоді стинаються й шумлять гаї, ліси, діброви (Леся Українка, I, 1951, 459); Поле соняхів стривожено маше [махає] цупким листям, киває головами. Стара тополя край шляху вся стенається од раптового вітру, що б'є по її верхів'ю (Юрій Яновський, I, 1958, 595); Верби стоять — не стенуться. Проз їх віти де-не-де визирають далекі зорі (Степан Васильченко, I, 1959, 131).

3. тільки док. Різким рухом кинутися, рушити куди-небудь. Стенулась [дівчина] од його бігти, сама себе не пам'ятаючи. Він не пустив (Марко Вовчок, I, 1955, 152); Розлігся постріл. Знов і знов. Снігами довгий гук пішов,.. Стенувся й зашпортнувся кінь (Микола Бажан, Роки, 1957, 236).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 684.

Коментарі (0)