СТЕНОГРАФУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех. і без
додатка. Робити запис усної мови способом стенографії.
Сидить [Аглая-Феліцітас], слідить за словами
професора, стенографує іноді (Ольга Кобилянська, За ситуаціями,
1914, 23); Альберт Сю шпарко стенографував усе до
свого блокнота (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 348);
Я колись навчився стенографувати і застенографував
з доповіді Олександри Трохимівни все (Олександр Копиленко, Земля..,
1957, 226); — Ніч-зоря... Як це мило сказано! —
захоплено вигукнула ад'ютантка, стенографуючи пишну
генеральську фразу, що незабаром стане крилатою у
врангелівських військах (Олесь Гончар, II, 1959, 274);
//
перен. Буквально, точно передавати, відображати
що-небудь.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 685.