в означеннях
Тлумачення, значення слова «степовий»:

СТЕПОВИ́Й, а, е.

1. Прикм. до степ. Сонце вже заходило, і надворі стояла важка і суха духота, яка буває в степових місцях (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 89); Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну (Іван Франко, VI, 1951, 57); Сніжною рівниною мчать артилеристи.. Мигтять сніжні ліси, степові простори України (Олександр Довженко, I, 1958, 57); Степові перейшовши далі, я у місто прибув ясне (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 45); Летіли вдовині думи в далекий той край степовий, куди незабаром подадуться її діти в бурлацькій ватазі (Олесь Гончар, I, 1959, 9);
//  Який міститься, розташований у степу. Степова, не дуже велика, річка крутилася туди й сюди серед рівної площини (Борис Грінченко, I, 1963, 402); Коваль із своїми двома помічниками напоїли коней із степової криниці (Юрій Яновський, II, 1958, 225); Степова дорога, вкочена колесами, вела на Білогір'я (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 76); Він з особливою увагою розглядав маленьку степову станцію (Петро Панч, Синів.., 1959, 3);
//  Який живе, водиться або росте в степу. Сонце на небі ясне й блискуче, пахне квітками, пахне зіллям і травою, степові пташки щебечуть... (Марко Вовчок, VI, 1956, 247); Червоніють здорові плями з степового горошку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Комісар привітно посміхався, ідучи пероном у гурті людей, що його зустрічали. Років йому було за п'ятдесят, ніс довгий, хитрі очі степового татарина (Юрій Яновський, II, 1958, 97); Гієнові собаки — справжні степові звірі, що ведуть бродячий спосіб життя (Посібник з зоогеографії, 1956, 58); Тепле повітря навкруги було напоєне густими пахощами степових квітів (Олесь Гончар, III, 1959, 23);
//  Виведений в степу (про свійських тварин). Біля самих східців ґанку спокійно ремигали степові косоокі воли діда Дуная (Михайло Стельмах, I, 1962, 150); Далеко в кутку двору стояли шестеро степових гусарських коней (Іван Ле, Наливайко, 1957, 34); У молочному скотарстві України найстарішою породою є червона степова худоба (Наука і життя, 7, 1953, 33);
//  Який буває в степу, характерний для степу. Табір ще спить. Степова тиша жадливо підхоплює всі згуки... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 179); Світило сонце, помалу продував запашний степовий вітрець (Степан Васильченко, II, 1959, 44); Пилипкові забило дух. Він хапнув свіже степове повітря — раз, іще... (Андрій Головко, I, 1957, 100); Завод лежав по той бік залізниці. Звідси видно його низькі й довгі корпуси, почорнілі від часу, степового пилу, диму й випарів (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 5).
 Степовий корабель — комбайн, що працює в полі, в степу. Шостий раз уже пропливав я на мостику степового корабля по золотому хлібному полю (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 29); Відчалюючи від степового корабля, вив газик, навантажений зерном (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 218).

2. Уживається як складова частина назв тварин і рослин. Степовий жайворонок; Степовий гірчак; Барвінок степовий; Степова ряба порода свиней.

3. Власт. степовику (у 1 знач.). І в роботу і в дозвілля, на панських ланах і на своїх горьованих, натщесерце і попоївши, після голодної зими — дівчата співають і славлять весну,.. така вже степова вдача — в усіх світах співати, і навряд чи хто в світі так співає, як степовики (Юрій Яновський, II, 1958, 183); Уже зажав старий грудьми голову сина, підім'яв її під себе — напирала стара степова сила на молоду, виміряючи її витривалість (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 235).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 686.

Коментарі (0)