СТЕРНИ́НА, и, жін.
1. Нижня частина стебла злакової рослини, яка залишається на полі після збирання.
2. діал. Стернище. Сумний зойк журавлів неначе турботою наповнив нараз цілу спустілу площінь стернини (Ольга Кобилянська, III, 1956, 515).
СТЕРНИ́НА, и, жін.
1. Нижня частина стебла злакової рослини, яка залишається на полі після збирання.
2. діал. Стернище. Сумний зойк журавлів неначе турботою наповнив нараз цілу спустілу площінь стернини (Ольга Кобилянська, III, 1956, 515).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 690.