в означеннях
Тлумачення, значення слова «стерпіти»:

СТЕРПІТИ, плю, пиш; мн. стерплять; док., перех. і без додатка, перев. із запереч. не.

1. Утриматися, здержатися від яких-небудь слів, учинків і т. ін. — Терпіла я, та й не стерпіла, пішла в Тернівку сповідатися (Нечуй-Левицький, III, 1956, 286); Де б він так іншим разом стерпів панотцеві?! А тепер мусив. Годив, як малій дитині (Лесь Мартович, Тв., 1954, 223); — Та ти подивись, як високо я стрибаю! — не стерпіла і похвалилась дівчинка (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 19); Що не говорив Василь, як не пояснював — нічого не допомогло.. Не стерпіла Марія, сама пішла до поліцаїв, щоб розповісти все, як було насправді (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 90).

2. Терпляче витримати якісь фізичні або моральні страждання, біль, несприятливі умови, щось неприємне, тяжке. Вона сього не стерпить, вона ані одної хвилі не знесе, щоб нею так поневіряз той чоловік! (Іван Франко, II, 1950, 77); Тричі владика Нептун виринав і в безмовному гніві Руки в повітря здіймав, та не стерпів великого жару (Микола Зеров, Вибр., 1966, 319); Один солдат не стерпів маски. Спинився, судорожно зриває протигаз (Олександр Довженко, I, 1958, 36); Антонович не міг стерпіти таких несправедливостей, і на цьому ґрунті між ним і Сагайдою не раз виникали гострі сутички (Олесь Гончар, III, 1959, 331); Недавно він повернувся з заслання, де втратив дружину — не стерпівши поневірянь, вона отруїлася (Микола Олійник, Леся, 1960, 157).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 691.

Коментарі (0)