в означеннях
Тлумачення, значення слова «стежка»:

СТЕ́ЖКА, и, жін.

1. Доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми. І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 240); Посеред тих звалищ величної природи виднілися подекуди медведячі стежки, протоптані від давніх-давен (Іван Франко, VI, 1951, 15); Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32); Тільки на шостий день, дослідивши тайгову ріку, звірині й мисливські стежки, помітив Глушак вдалині людську постать (Олександр Довженко, I, 1958, 104); Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду (Максим Рильський, I, 1960, 129); Викладена цеглою стежка дзвеніла під чобітьми (Леонід Первомайський, Опов.., 1970, 119);  * У порівняннях. Нащо ж я тебе Вірно кохаю. Ми ж розійдемось, Як стежки в гаю (Українські народні пісні, 1, 1964, 93);
//  Смуга, слід, що залишається після руху кого-, чого-небудь. Від порога до стола мокра, болотна стежка, бо надворі сльота (Лесь Мартович, Тв., 1954, 140); Човна одв'язано, лунав стук весла — І стежка нам услід рухома пролягла (Максим Рильський, II, 1946, 141);  * Образно. З-за обрію сходить повний місяць. Яснішає море, простеляється стежка від місяця до самого берега (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 13).
Забувати (забути) стежку див. забувати; Заступати (заступити) стежку кому: а) не давати кому-небудь місця для проходу. Христина вибігла й несподівано заступила Ломицькому стежку (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 59); б) бути, ставати на перешкоді кому-небудь. — Ненавидять мене магнати, заступають мені стежку, заступають світ до слави (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 214); Збочувати (збочити) з стежки див. збочувати; Змилити стежку див. змилювати 2; Не заростає (не заросте) стежка; Не заростають (не заростуть) стежки див. заростати; Перекопана стежка див. перекопаний; Перетяти (перетнути) стежку див. перетиняти; Пряма стежка див. прямий; Стежки позаростали див. позаростати; Стежку гаптувати див. гаптувати; Стежку згубити див. згубити.

2. рідко. Те саме, що доріжка 3. В кімнаті квіти і стежки з зеленої ряднини. Дитячий сміх такий дзвінкий, як небеса осінні (Володимир Сосюра, I, 1957, 118).

3. перен. Напрямок, шлях розвитку, діяльності і т. ін. кого-, чого-небудь. Тепер, дякуючи небесній ласці й помочі о. Василя, перед нею простяглися нові стежки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 327); З нього був би справжній народний учитель, коли б життя не повело іншими стежками (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 287); Тебе моя турбує зустріч кожна, А скільки їх на життєвих стежках! (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 134); В одинадцять років став я учнем слюсаря. Отоді й ступив уперше на робітничу стежку, що вивела мене потім на великий революційний шлях (Комуніст України, 11, 1967, 56).
Залишати (залишити) по собі стежку — своєю працею, відкриттям і т. ін. займати помітне місце в якій-небудь галузі людської діяльності; Збивати (збити) з [прямої] стежки — не давати можливості кому-небудь вести чесний, добропорядний спосіб життя. [Маруся:] Я знемогла від гріха, лукаві помисли збивають мене з прямої стежки, терном колючим устилають мій шлях рівний, непрохідні перепони становлять на дорозі битій (Панас Мирний, V, 1955, 99); Звертати (звернути, рідше збігати, збігти) на свою (тую ж) стежку: а) починати знову думати, говорити про те, що вже було. — Чому се так, що пан має необмежені ґрунта, а мені не дав бог і клаптика землі? — непомітно для себе звернув Семен на тую ж стежку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 97); б) починати знову займатися якими-небудь справами. — От, дурів-дурів [Чіпка], та таки й збіг на свою стежку! .. — Так казали люди (Панас Мирний, I, 1949, 325); Звертати (звернути) розмову (думки) на іншу стежку (на інші стежки) — переводити, спрямовувати розмову (думки) на іншу тему, на інший предмет. Щоб якось звернути отаку непевну розмову на іншу стежку, вона тихцем питає: — Дядьку, а в нас уже скоро буде забастовка? (Михайло Стельмах, I, 1962, 521); Бажаючи звернути думки на інші стежки, почав [Забейко] оповідати про Ельвіру (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 37); Знаходити (знайти) свою стежку; Втрапляти (втряпити) на свою стежку — діставати можливість застосовувати свої здібності. Сини.. здорові, кожен свою стежку знайшов (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 262); — Ні, не буде й хлібороба з тебе. І хлопець ніби недурний, тільки, мабуть, на свою стежку не втрапить (Степан Васильченко, II, 1959, 384); Знаходити (знайти) стежку (стежки) до серця (сердець) — викликати прихильність, симпатію в кого-небудь. Серед старих комуністів немало справжніх майстрів пропаганди і агітації, що мають великий дар знаходити вірні стежки до сердець молоді (Комуніст України, 2, 1969, 45); Іти (ходити) однією стежкою з ким; Іти (піти) стежкою якою, чиєю — займатися тією самою справою, як хтось інший; наслідувати кого-небудь. Її батько не раз та й не двічі нахиляв зятя, щоб той ішов з їм [ним] однією стежкою (Борис Грінченко, II, 1963, 347); — Мій брат був літературним працівником, я теж, напевне, піду цією ж стежкою... (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 19); Мати свою стежку — бути оригінальним у чому-небудь. Кожний поет повинен мати в літературі свій шлях, свою стежку (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 195); На правильну (добру) стежку ставати (стати, вступати, вступити): а) починати жити чесно, добропорядно. — Як він? — запитав Яремчук Явдоху, очима вказуючи на Стецька. — Дякувати добрим людям, на правильну стежку стає (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 370); б) знаходити правильне розв'язання яких-небудь справ, вирішення питань і т. ін. — Еге-ге! поталанило мені, — радіє старий. — На добру стежку вступив я, піду і далі по ній... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 175); Направляти (направити) на добру стежку кого — допомагати кому-небудь обрати правильний шлях у певній діяльності. Вернувся Чіпка додому радий, що довелося направити громаду на добру стежку (Панас Мирний, II, 1954, 268); Прокладати (прокласти) собі стежку див. прокладати; Протоптувати (протоптати) стежку див. протоптувати; Протоптувати (протоптати) стежку до серця див. протоптувати; Ступати (ступити) на похилу стежку — морально опускатися, починати вести нечесний спосіб життя і т. ін. Ліда не пригадає, як і коли він ступив на похилу стежку (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 297); Сходяться (зійдуться) стежки див. сходитися; Схрещувалися (схрестилися) стежки див. схрещуватися; Топтити стежку див. топтати; Торувати стежку див. торувати; Уторована стежка див. уторований; Ходити (іти, піти) по різних (інших) стежках — мати різні інтереси, уподобання. Життя обох — батька і сина — склалося так, що вони весь час ходили по різних стежках, які майже ніколи не схрещувалися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 74); Ходити (іти, піти) уторованими стежками (уторованою, протертою і т. ін. стежкою) — діяти так, як хтось уже раніше діяв. Сьогодні четвертий (останній, рішучий) дослід. Або друга фракція буде без шкідливих домішок... або йому, Розенбергу, доведеться ходити слідом за Русевичем тими ж уторованими стежками (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 78); Леся Українка не намагається йти второваними стежками, вона шукає нових шляхів і власне тому не використовує вже готових перекладів (Радянське літературознавство, 3, 1957, 108); — Мабуть, як і дід, прадід та батько,.. покрутишся, поки молодий, а там — і собі протертою нимиг стежкою підеш... (Панас Мирний, I, 1954, 340).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 680.

Коментарі (0)