в означеннях
Тлумачення, значення слова «стійло»:

СТІ́ЙЛО, а, сер.

1. Відгороджене місце для одного коня в стайні або однієї корови в корівнику. Кінь нетерпляче рвонув порожні сани і попрямував до невеличкого сарайчика в глибині подвір'я, де, очевидно, було його стійло (Юрій Мокрієв, Слід.., 1969, 4); Корови.. одна по одній.. В стійла лагідно пішли (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 24);
//  Взагалі приміщення для утримання худоби. Знай, коза, своє стійло (Номис, 1864, № 991); Випасання свиней на картоплі дає великий економічний ефект. Вони поїдають її з більшою охотою і дають значно більший щодобовий приріст живої ваги, ніж при згодовуванні її у стійлі (Картопля, 1957, 9);
//  Станок для доїння, огляду худоби і т. ін. Доїльні стійла розміщені так, що всі операції при машинному доїнні доярка виконує навстоячки (Наука і життя, 7, 1961, 28);
//  перен., розм., рідко. Убоге житло людини. Летіла [ріка] швидко, мов не хтіла Вдивлятись довше, глибше, ближче В життя нужденне, в бідні стійла Тих, що засіли те селище (Іван Франко, X, 1954, 185).
Загнати на стійло кого, зневажл. — приборкати, примусити коритися кого-небудь. [Жінки:] Ось ідуть сюди черниці. Вони тебе заженуть на стійло (Панас Мирний, V, 1955, 77); Знати своє стійло, зневажл. — те саме, що Знати своє місце (див. місце). Федір хоч і зове його [пана] тепер кумом, а своє стійло зна..! (Панас Мирний, IV, 1955, 227).

2. Секція в залізничному депо, признач. для ремонту одного паровоза. Паровоз Артема Глоби стояв під парами в крайньому стійлі (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 265).

3. Місце на випасі, де худоба скупчується під час спеки для відпочинку.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 711.

Коментарі (0)