в означеннях
Тлумачення, значення слова «стікати»:

СТІКАТИ, аю, аєш, недок., СТЕКТИ, стечу, стечеш; мин. ч. стік, стекла, ло; док.

1. Текти вниз (про рідину). І ніхто їх [померлих] не ховає, Сліз не проливає; Лиш роса з дубів поволі Жалібно стікає (Степан Руданський, Тв., 1956, 77); Піт заливав йому очі, стікав градом по бороді, падав додолу (Панас Мирний, I, 1954, 304); Старий витягає з води вудочку.. По ній стікає крапельками вода (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 7); Замрячив дрібний дощик.. З усіх гілочок, листків, хвоїнок стікали дрібні краплини (Оксана Іваненко, Опов.., 1949, 204);  * Образно. Від брів до підборіддя стікала по обличчі нервова блідість (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 165);
//  Переміщатися вниз (про повітря і т. ін.). Охолоджене повітря стікає вниз [по схилах гір] і заміняється теплішим (Колгоспник України, 2, 1962, 25);
//  Витікати, виливатися. З напівзгаслого ока у баби стікала сльоза (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 279); [Єнджиховський (копає Шеремету):] Скільки крові стекло — і не здох (Мирослав Ірчан, I, 1958, 84);
//  розм. Втрачати вміст рідини. Як добрий став — риба буде; а стече став — болото буде (Номис, 1864, № 7157);
//  Сипатися, падати безперервним потоком (про сипкі речовини). З коша блідим струмком стікає борошно (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 293);
//  перен. Проходити, минати (про час). Стечуть роки — зима прийде незвана Спинити рух думок (Михайло Стельмах, V, 1963, 249).

2. тільки недок. Текти, протікати, спускаючись звідки-небудь (про річку, струмок і т. ін.). Між двома горами послався той шлях, порізаний ровами, що повикручувала весняна вода, стікаючи з гір (Панас Мирний, I, 1954, 245); Я родився в болгарськім селі, Там, де Іскор стікає з гори (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 108); З поля стікали в яр десятки струмків і струмочків (Олесь Донченко, VI, 1957, 83); Ріка, стікаючи з більш високого місця, врізується в гірські породи, розмиває їх і зносить вниз по течії (Фізична географія, 5, 1956, 113);  * Образно. Чорна з мідним відтінком коса.. стікала, як струмок смоли, їй на спину (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 57).

3. Розплавляючись, танучи і т. ін. зверху, з країв, покриватися патьоками, струминками речовини, що тече. Стікає лойова свічка, надворі починає сіріти, і до будинку пара рисаків підвозить сани з паном (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 50); Бруньки на каштанах стікали липучим соком (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 6);
//  Рясно вкриватися (виділеним із себе потом, милом і т. ін.). Брязкіт заліза й гамір людей не давали Ісен-Джанові ввійти в роль. Він крутився, відсахувався.. і стікав потом (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 154); Утомився кінь, голову понурив, милом стікає (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 508).
 Стікати (стекти) кров'ю див. кров.

4. Посилено рости і ненормально розвиватися внаслідок затінення (про рослини). — На полях буряк стікає (Степан Олійник, Вибр., 1959, 277); Треба було швидко розібрати букети, щоб буряки не стекли (Колгоспник України, 1, 1961, 24);
//  Зменшуватися в об'ємі, вазі внаслідок надмірної зволоженості в період достигання (про зерно). — Видно, дощі захопили [пшеницю], як красувалася: стекла! Сказано: зерно, як мачина... (Панас Мирний, II, 1954, 254).

5. заст. Вистачати. — А що, братця,.. якби ми Грицькові та пособили? .. — Розумна твоя рада.. Та чи стече ж у нас на теє грошей? (Борис Грінченко, II, 1963, 352).

6. рідко. Зливатися в одне ціле. Брехуни умруть, а правда з віку в вік стече в один акорд (Павло Тичина, I, 1957, 96).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 712.

Коментарі (0)