в означеннях
Тлумачення, значення слова «стіна»:

СТІНА́, и, жін.

1. Вертикальна частина будови, яка служить для підтримання перекрить і для розділення приміщення на частини і т. ін. Головою стіни не проб'єш (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 286); Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни,.. вила в димарі, гуркотіла у вікна (Панас Мирний, IV, 1955, 298); На стіні, проти стола, висить великий портрет Шевченка, хорошої роботи олійними фарбами (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 45); Оселився я в готелі. Це — досить великий будинок, розподілений поверхами, коридорами, стінами й дверима на окремі кімнати (Юрій Яновський, II, 1958, 15);  * Образно. Серед зачинателів радянської літератури, що поклали фундамент під її стіни,.. завжди стоятиме ім'я видатного українського письменника Івана Ле (Вітчизна, 3, 1965, 180);  * У порівняннях. Скеля стриміла, як стіна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 299);
//  тільки мн., з означ., перен. Про який-небудь будинок, приміщення, установу, навчальний заклад і т. ін., де щось відбувається, здійснюється тощо. Вона рвалась із шкільних стін на волю, на службу «народові» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 312); Розмова має схильність перейти до стін директорського кабінету (Юрій Яновський, II, 1958, 29); Між покоління молодого У стінах бурси я зростав, Ніхто мене не доглядав (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 95).
 Аж стіни дрижать див. дрижати; За стіною; Через стіну — в сусідньому приміщенні. Чутно йому,-що пані плаче за стіною (Марко Вовчок, I, 1955, 122); За стіною сміх, і гомін, і музика, і пісні (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 54); І весь же той гармидер чинивсь через стіну од Лесі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 94); Секретар сидів через стіну, і щоб його покликати, досить було постукати кулаком у стіну (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 64); Між стінами — в закритому приміщенні. На чистому повітрі було якось веоеліше й охотніше робить, ніж коло машин, між стінами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 209); Збліднути, як стіна див. збліднути.
Капітальна стіна див. капітальний.
Голі стіни див. голий; Дертися на стіну (стіни) див. дертися; І стіни мають вуха див. вухо; Лізти (полізти) на стіну (стіни) — те саме, що Дертися на стіну (стіни) (див. дертися). — Глядіте лишень,.. чи не напоїли ви нас таким, що, може , й на стіни поліземо? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 73); Обтирати спиною (спинами) стіни див. обтирати; Підпирати (підперти) спиною (плечима) стіни див. підпирати; Побіліти, як стіна див. побіліти; Побліднути, як стіна див. побліднути; Припирати (приперти) до стіни кого — те саме, що Притискати (притиснути) до стіни (див. притискати). — Ти, куме, не припирай мене до стіни своїми запитаннями (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 168); Він думав, що зараз припре секретаря райкому до стіни... Де там! (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 247); Приставити до стіни див. приставляти; Притискати (притиснути) до стіни див. притискати; Притуляти (притулити) горбатого до стіни див. горбатий; Сидіти в чотирьох стінах див. сидіти; Ставити (становити, поставити і т. ін.) до стіни — те саме, що Ставити (становити, поставити і т. ін.) до стінки (підстінку) (див. стінка). Мовчали лани, як гетьманців ставили .. до стіни (Володимир Сосюра, I, 1957, 451); Хоч головою (лобом) об стіну товчи — те саме, що Хоч кіл (кілок) на голові теши (див. голова). Хіба ж можна було розмовляти з таким чоловіком, як Коритний? Нічого не тямить. Хоч ти головою товчи об стіну, а він — своє (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 163); Хоч лобом в стіну битися див. лоб; Як (мов) горохом у (об) стіну; Як (мов) горох на стіну (по стіні) — те саме, що Як об стінку горохом (див. горох). — Що ти, кажу йому, дітям після себе зоставиш?.. Так що ж? Як у стіну горохом!.. (Панас Мирний, I, 1954, 167); — Так і норовить [Юхим], аби від роботи в колгоспі чкурнуть... Що вже йому не робили, як не соромили, а все як горохом об стіну (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 432); — Раз напосілися наші на війну, то хоч що говори їм, усе мов горох на стіну (Іван Франко, IV, 1950, 109).

2. чого і з означ. Прямовисна бічна поверхня чого-небудь. З одного боку дороги стирчала жовта стіна урвища, а з другого — чорніла широка безодня (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 197); Прямовисні стіни [айсбергів] підносяться над водою на 20—30 м, іноді і на 100 м (Фізична географія, 5, 1956, 119).

3. чого і в означ. Висока кам'яна або цегляна огорожа; мур. Висока кам'яна стіна обвивала кругом великий розкішний садок (Панас Мирний, IV, 1955, 7); Перед вечором заманячіли в степу Лубни, вирнули з туману стіни твердині (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 69);
//  тільки мн. Вали, мури і т. ін. біля міста, фортеці. Київські стіни не раз були свідками героїчної боротьби народу за соціальну справедливість, незалежність і свободу (Наука і життя, 7, 1967, 21).
 Під стінами чого — біля валів, мурів і т. ін., на підступах до якого-небудь міста, фортеці. Вже видно дерева під стінами Парижа (Володимир Сосюра, I, 1957, 284); Німецькі генерали погрожували дати Радянській Армії під стінами Будапешта нечуваний реванш за Сталінград (Олесь Гончар, III, 1959, 235).
Китайська стіна див. китайський; Як за стіну засунутися — дуже посмутніти. Все село, як за стіну засунулось, такі смутні всі, що сумно й глянуть! (Марко Вовчок, I, 1955, 66).

4. чого і з означ., перен. Те, що відокремлює, роз'єднує кого-, що-небудь, перешкода у здійсненні чогось. Ксеня почувала, що між нею та Олегом зростає невидима стіна відчуження... (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 140).
 Ставити (поставити) стіну між ким — позбавляти кого-небудь зв'язку з кимсь, чимсь; ізолювати кого-небудь від когось, чогось. Признається [пасажир], що він не з простих, і цим зізнанням ставить між собою і товаришами стіну (Юрій Яновський, II, 1958, 134).

5. чого і з означ., перен. Щільний ряд чи суцільна маса чого-небудь, що утворює перепону, перешкоду, завісу і т. ін. Усе лякало нас: трава, що тихо майоріла, і гаю дальнього стіна (Леся Українка, I, 1951, 458); Він зібрав усі сили, відштовхнувся від скелі, пробив тугі1 стіну повітря (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 7); Стіна очерету;
//  Зімкнутий ряд людей. Налетівши на людську стіну, зупинявся [бугай], ніби вростав у землю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 114).
 Стіною стояти (йти, проходити, пройти і т. ін.) — стояти (йти, проходити, пройти і т. ін.) щільним рядом чи суцільною масою. Мирон Іванович до дверей, та й назад. Люди стіною перед ним стояли (Марко Вовчок, I, 1955, 176); Міська публіка стіною стояла на тротуарах і, приголомшена, дивилась, як з гуркотом проносились вулицею незнайомі війська (Олесь Гончар, III, 1959, 74); Парубки пройшли стіною (Петро Панч, На калин. мості, 1965, 13).

6. Щільно зімкнений стрій бійців у кулачному, рукопашному бою або бійці. Хоч і вгнулася спочатку стіна руських воїнів під натиском угорських сотень, але ніхто не побіг назад (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 242); Багачі обступили Мазуренка, а бідні Титаренка.. Повільно підступали стіна до стіни (Мирослав Ірчан, II, 1958, 31).
Стати стіною — виступити згуртовано, дружно. [Яків:] За Кубу переживаю,.. щоб народ вистояв... Вистоять... Тільки щоб піднялися всі, як один, стіною стали (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 53); На заклик Комуністичної партії трудящі Києва, як і всі радянські люди, стіною стали на захист рідної Вітчизни (Вечірній Київ, 2.XI 1973, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 715.

Коментарі (0)