СТІНА́, и, жін.
1. Вертикальна частина будови, яка
служить для підтримання перекрить і для розділення
приміщення на частини і т. ін. Головою стіни не проб'єш
(Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 286); Надворі ревла сердита буря,
стугоніла в стіни,.. вила в димарі, гуркотіла у вікна
(Панас Мирний, IV, 1955, 298); На стіні, проти стола, висить
великий портрет Шевченка, хорошої роботи олійними
фарбами (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 45); Оселився я в готелі.
Це — досить великий будинок, розподілений поверхами,
коридорами, стінами й дверима на окремі кімнати
(Юрій Яновський, II, 1958, 15); * Образно. Серед зачинателів
радянської літератури, що поклали фундамент під її
стіни,.. завжди стоятиме ім'я видатного українського
письменника Івана Ле (Вітчизна, 3, 1965, 180); * У порівняннях.
Скеля стриміла, як стіна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 299);
// тільки мн., з означ., перен. Про який-небудь будинок,
приміщення, установу, навчальний заклад і т. ін., де
щось відбувається, здійснюється тощо. Вона рвалась
із шкільних стін на волю, на службу «народові» (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 312); Розмова має схильність перейти до стін
директорського кабінету (Юрій Яновський, II, 1958, 29); Між
покоління молодого У стінах бурси я зростав, Ніхто
мене не доглядав (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 95).
Аж стіни дрижать див. дрижати; За стіною; Через
стіну — в сусідньому приміщенні. Чутно йому, що пані
плаче за стіною (Марко Вовчок, I, 1955, 122); За стіною сміх,
і гомін, і музика, і пісні (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 54); І весь
же той гармидер чинивсь через стіну од Лесі (Пантелеймон Куліш,
Вибр., 1969, 94); Секретар сидів через стіну, і щоб його
покликати, досить було постукати кулаком у стіну
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 64); Між стінами — в закритому
приміщенні. На чистому повітрі було якось веоеліше й
охотніше робить, ніж коло машин, між стінами
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 209); Збліднути, як стіна див.
збліднути.
▲ Капітальна стіна див. капітальний.
♦ Голі стіни див. голий; Дертися на стіну (стіни)
див. дертися; І стіни мають вуха див. вухо; Лізти
(полізти) на стіну (стіни) — те саме, що Дертися на
стіну (стіни) (див. дертися). — Глядіте лишень,.. чи не
напоїли ви нас таким, що, може, й на стіни поліземо?
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 73); Обтирати спиною (спинами)
стіни див. обтирати; Підпирати (підперти) спиною (плечима)
стіни див. підпирати; Побіліти, як стіна див.
побіліти; Побліднути, як стіна див. побліднути; Припирати
(приперти) до стіни кого — те саме, що Притискати
(притиснути) до стіни (див. притискати). — Ти, куме, не
припирай мене до стіни своїми запитаннями (Михайло Чабанівський,
Тече вода.., 1961, 168); Він думав, що зараз припре
секретаря райкому до стіни... Де там! (Спиридон Добровольський, Тече
річка.., 1961, 247); Приставити до стіни див. приставляти;
Притискати (притиснути) до стіни див. притискати;
Притуляти (притулити) горбатого до стіни див.
горбатий; Сидіти в чотирьох стінах див. сидіти;
Ставити (становити, поставити і т. ін.) до стіни —
те саме, що Ставити (становити, поставити і т. ін.) до
стінки (підстінку) (див. стінка). Мовчали лани, як
гетьманців ставили .. до стіни (Володимир Сосюра, I, 1957, 451); Хоч
головою (лобом) об стіну товчи — те саме, що Хоч
кіл (кілок) на голові теши (див. голова). Хіба ж можна
було розмовляти з таким чоловіком, як Коритний?
Нічого не тямить. Хоч ти головою товчи об стіну,
а він — своє (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 163); Хоч
лобом в стіну битися див. лоб; Як (мов) горохом у (об)
стіну; Як (мов) горох на стіну (по стіні) — те саме, що
Як об стінку горохом (див. горох). — Що ти, кажу
йому, дітям після себе зоставиш?.. Так що ж? Як у стіну
горохом!.. (Панас Мирний, I, 1954, 167); — Так і норовить
[Юхим], аби від роботи в колгоспі чкурнуть... Що вже
йому не робили, як не соромили, а все як горохом об
стіну (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 432); — Раз напосілися
наші на війну, то хоч що говори їм, усе мов горох
на стіну (Іван Франко, IV, 1950, 109).
2. чого і з означ. Прямовисна бічна поверхня чого-небудь. З одного боку дороги стирчала жовта стіна урвища, а з другого — чорніла широка безодня (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 197); Прямовисні стіни [айсбергів] підносяться над водою на 20—30 м, іноді і на 100 м (Фізична географія, 5, 1956, 119).
3. чого і в означ. Висока кам'яна або цегляна огорожа;
мур. Висока кам'яна стіна обвивала кругом великий
розкішний садок (Панас Мирний, IV, 1955, 7); Перед вечором
заманячіли в степу Лубни, вирнули з туману стіни
твердині (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 69);
// тільки мн. Вали,
мури і т. ін. біля міста, фортеці. Київські стіни не
раз були свідками героїчної боротьби народу за соціальну
справедливість, незалежність і свободу (Наука і життя, 7,
1967, 21).
Під стінами чого — біля валів, мурів і т. ін., на
підступах до якого-небудь міста, фортеці. Вже видно
дерева під стінами Парижа (Володимир Сосюра, I, 1957, 284);
Німецькі генерали погрожували дати Радянській Армії під
стінами Будапешта нечуваний реванш за Сталінград
(Олесь Гончар, III, 1959, 235).
♦ Китайська стіна див. китайський; Як за стіну
засунутися — дуже посмутніти. Все село, як за стіну
засунулось, такі смутні всі, що сумно й глянуть!
(Марко Вовчок, I, 1955, 66).
4. чого і з означ., перен. Те, що відокремлює, роз'єднує
кого-, що-небудь, перешкода у здійсненні чогось.
Ксеня почувала, що між нею та Олегом зростає невидима
стіна відчуження... (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 140).
Ставити (поставити) стіну між ким — позбавляти
кого-небудь зв'язку з кимсь, чимсь; ізолювати кого-небудь
від когось, чогось. Признається [пасажир], що
він не з простих, і цим зізнанням ставить між собою
і товаришами стіну (Юрій Яновський, II, 1958, 134).
5. чого і з означ., перен. Щільний ряд чи суцільна
маса чого-небудь, що утворює перепону, перешкоду,
завісу і т. ін. Усе лякало нас: трава, що тихо майоріла,
і гаю дальнього стіна (Леся Українка, I, 1951, 458); Він
зібрав усі сили, відштовхнувся від скелі, пробив тугі1
стіну повітря (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 7); Стіна очерету;
// Зімкнутий ряд людей. Налетівши на людську стіну,
зупинявся [бугай], ніби вростав у землю (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 114).
Стіною стояти (йти, проходити, пройти і т. ін.) —
стояти (йти, проходити, пройти і т. ін.) щільним рядом
чи суцільною масою. Мирон Іванович до дверей, та й
назад. Люди стіною перед ним стояли (Марко Вовчок, I, 1955,
176); Міська публіка стіною стояла на тротуарах і,
приголомшена, дивилась, як з гуркотом проносились
вулицею незнайомі війська (Олесь Гончар, III, 1959, 74);
Парубки пройшли стіною (Петро Панч, На калиновім мості, 1965,
13).
6. Щільно зімкнений стрій бійців у кулачному,
рукопашному бою або бійці. Хоч і вгнулася спочатку
стіна руських воїнів під натиском угорських сотень,
але ніхто не побіг назад (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958,
242); Багачі обступили Мазуренка, а бідні Титаренка..
Повільно підступали стіна до стіни (Мирослав Ірчан, II, 1958,
31).
♦ Стати стіною — виступити згуртовано, дружно.
[Яків:] За Кубу переживаю,.. щоб народ вистояв...
Вистоять... Тільки щоб піднялися всі, як один, стіною
стали (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 53); На заклик Комуністичної
партії трудящі Києва, як і всі радянські люди, стіною
стали на захист рідної Вітчизни (Вечірній Київ, 2.XI
1973, 1).