в означеннях
Тлумачення, значення слова «стінка»:

СТІ́НКА, и, жін.

1. Те саме, що стіна. Лобом стінки не проб'єш (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 45); Дарка.. білила стінку близько вікна (Леся Українка, III, 1952, 654); Ліворуч.. мали бути гаражі. Це Сахно добре знала з генерального плану маєтку, що висів на стінці в кабінеті доктора Гальванеску (Юрій Смолич, I, 1958, 96); Атмосфера Землі ставить електричну стінку на шляху довгих радіохвиль, що надходять від Сонця (Наука і життя, 11, 1962, 56); Перед самою перервою було призначено штрафний удар у бік воріт господарів поля. Кияни вишикували стінку захисників (Знання та праця, 3, 1972, 28).
До стінки поставити див. поставити; Лізти (полізти) на стінку (стінки) — те саме, що Дертися на стіну (стіни) (див. дертися). — Дивує мене, пане осавуле, ось що. Місяць тому ти ліз на стінку, вимагаючи миру з Туреччиною і татарами, а тепер співаєш щось зовсім іншої (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 411); Припирати (приперти) до стінки кого — те саме, що Притискати (притиснути) до стінки (див. притискати). Все перемішалося в старому, як перемішується лише в тому, кого вперше в житті припирають до стінки (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 352); Приставити до стінки див. приставляти; Притискати (притиснути) до стінки див. притискати; Ставати (стати) до стінки — іти на розстріл. Я до стінки знову стану — обличчя й груди під огонь... (Володимир Сосюра, I, 1957, 143); Ставити (становити, поставити і т. ін.) до стінки (під стінку) — розстрілювати. Таких словом не діймеш, таких до стінки ставити... (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 311); — Уб'ють [куркулі].. Ну, й хай. Хіба й раніш не дивився він смерті сміливо в самі очі: до стінки становили... (Андрій Головко, II, 1957, 83); — Пам'ятаєш, відсилав я тебе із пістолетом у степ.. Чкурнув би ти з ним — мене б до стінки поставили (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 362); Хоч голову об стінку [бий (розбий і т. ін.)] — про неможливість що-небудь зробити, про непереборні перешкоди. Грамота.. не подається колишньому панському пастухові, хоч голову об стінку!.. (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 114); [Як] за стінкою жити — жити, тримаючись осторонь від інших людей. Молоді живуть за стінкою. Ані їх у людей, ані в їх людей не видно (Марко Вовчок, I, 1955, 169); Як за стінку засунутися — те саме, що Як за стіну засунутися (див. стіна). — Вийшла заміж — як за стінку засунулась: змарніла, зв'яла, моя рибочка (Марко Вовчок, I, 1955, 39); Як об стінку горохом див. горох.

2. Бічна сторона якого-небудь вмістища, порожнистого предмета. В мішках.. танцювали останній свій танець налякані поросята, випираючи стінки своєї темниці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 361); По стінці відра задзвеніли струмені молока (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 50); Полімерні плівки застосовують і для покриття стінок каналів та водойм (Радянська Україна, 1.VIII 1959, 3);
//  Оболонка, покриття якого-небудь внутрішнього органа, порожнини або клітини рослини. Залози, що знаходяться в стінках шлунка, виконують дуже важливі функції: виділяють соляну кислоту (Хлібороб України, 3, 1970, 37); Фізкультурники з слабшою черевною стінкою обв'язують поперек широким ремінцем (Знання та праця, 10, 1967, 28); Стінки кровоносних судин.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 716.

Коментарі (0)