в означеннях
Тлумачення, значення слова «стягати»:

СТЯГАТИ, аю, аєш і рідше СТЯГУВАТИ, ую, уєш, недок., СТЯГТИ і СТЯГНУТИ, стягну, стягнеш; мин. ч. стяг, ла, ло і стягнув, ла, ло; док., перех.

1. Міцно з'єднувати, зв'язувати, скріплювати що-небудь чимсь. Коли Оксен підійшов ближче, то побачив низенького чоловіка, що нагрібав у носилки солому. Вони, мабуть, були важкенькі, бо він, стягши їх мотузком, ніяк не міг взяти на плечі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 28).

2. Робити більш прилягаючим, тісним, натягнутим (пояс, ремінь, кінську збрую і т. ін.). Передав [Фельс] їй поводи і навчав, як їх держати, коли і як стягати або попускати (Ольга Кобилянська, I, 1956, 102); Замфір стягнув віжки, коні зменшили біг (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 189); — Я надто багато ниньки набалакав вам, Аксель, — кидає він похмуро, стягуючи ремені на саквояжі! (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 215); Я дуже схуд, і мені доводилось потай від бабусі проколювати в моєму поясі нові дірочки, щоб можна було стягувати його тугіше (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 121); Тугіше стяг [Денис] на животі ременяку, скинув верхню сорочку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 234);
//  Обгортаючи, щільно прилягати до чого-небудь. Тоненький стан [молодички] стягав червоний плетений пояс (Борис Грінченко, II, 1963, 330); Аркан туго стягнув шию (Олександр Довженко, I, 1958, 265);
//  Щільно облягати, охоплювати, обтягувати з усіх боків, часом створюючи враження меншого розміру (про одяг, взуття). Поліні не сподобалось його пальто, яке стягало, звужувало плечі, робило їх прямими й малими (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 51); Його гладку постать стягував тісний військовий мундир (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 62);
//  Морщити, збирати в складки. Стягала [Докія] грізно чоло в зморшки й затинала [щільно стуляла] зуби, аби не зойкнути вголос із болю (Ольга Кобилянська, II, 1956, 20);
//  безос. Куточки губ стягнуло зморшками одчаю (Володимир Сосюра, I, 1957, 420);
//  Зводити докупи (перев. брови). Господар визвірився, стягнув брови і блиснув очима, як огниками (Осип Маковей, Вибр., 1954, 353);
//  Зменшувати, звужувати площу чого-небудь. Мені вона [рідина] аж рота стягувала.., але я й не думав залишати лікування (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 204); Жар, що немилосердно пік його ночами, притьмарив хлопцеві очі, стягнув і почорнив щоки (Михайло Стельмах, II, 1962, 395);
//  безос. Бувало, як здою корів — не розведу пальців, змикає руки, стягує жили (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 37); Він таки добре зголоднів за дорогу, живіт стягло, як супонею (Григорій Тютюнник, Вир. 1964, 434).
Стягувати (стягнути) паски (пасок) див. пасок.

3. Зносячи, звозячи, збирати, складати що-небудь в одному місці. Близько воза дітвора — школярі зволочини стягають у купу (Андрій Головко, I, 1957, 333); З настанням тепла прибирали, стягували докупи на околиці, на узбочини доріг обгорілі, покручені, пощерблені рештки танків, гармат, машин, уламки літаків з чорними хрестами (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 83); Тепер, в переджнив'я, Максим стягував свою техніку на поля (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 208);  * Образно. Почепивши на носа окуляри, Дейнека поволі стягував слово до слова: — Прошу доставити вашого сина на вступні екзамени (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 3);
//  Зачепивши чим-небудь, збирати, згрібати в одне місце, докупи. Антон по хаті чобітьми стягав солому (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 17);
//  перен. Об'єднуючи, згуртовуючи, збирати, зосереджувати, скупчувати в одному місці. Звістку про те, що Потоцький стягає проти нього коронне військо, він [Довбуш] сприйняв зовсім не так безжурно, як хотів показати товаришам (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 138); На нараді було вирішено стягти до Костянтинова найбільші збройні сили під оруду князя Януша (Іван Ле, Наливайко, 1957, 42); Стягнувши резерви, на повний свій зріст Ішли вороги (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 263);
//  перен. Приваблюючи до себе, змушувати збиратися, зосереджуватися. Ситий вигляд вітрин гастрономічних магазинів стягує захарчованих солдатиків «залізної австро-німецької армії», наче магніт дрібні гвіздочки з сміття (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 37); Гасло стягує всіх до вікна (Яків Качура, II, 1958, 400);
//  перен. Поступово збирати, нагромаджувати (гроші, майно і т. ін.). — Еге, еге! не знаєш ти, доню, тих чоловіків. Він буде й тихий, і тебе любитиме, а все-таки буде стягати гроші в скриню, а ти будеш йому дивитись в руки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 235); Все життя він стягав, що міг, для родини (Михайло Стельмах, I, 1962, 316).
Стягати (стягувати, стягти, стягнути) підозру (біду, клопіт і т. ін.) на кого — що — викликати що-небудь неприємне, небажане; бути причиною чогось неприємного, небажаного. Відмова могла б стягти на нього підозру, і він погодився (Петро Панч, В дорозі, 1959, 59); Вона висловила, нарешті, побоювання, чи не втік Швейк часом з військової служби і чи не хоче тепер стягти і на неї біду та її занапастити (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 117); Від нього не відступає [Павлина] й на крок. Чи, може, побоюється, що він вирветься з хати, допаде тамтого [Філіпчука] і ще більшого клопоту стягне на свою голову? (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 152).

4. Тягнучи, повільно, з трудом знімати що-небудь. Невідомий сідав, стягав з голови картуз (Олесь Донченко, I, 1956, 69); — Стягли ми з Карпа свиту, поклали на постіль — хай проспиться (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 304); [Микола:] От ходи та поможи мені чоботи стягнути (Іван Франко, IX, 1952, 99); Раптом обличчя його зашарілося від підборіддя аж до чуба, і, стягнувши флотську безкозирку з голови, він сів (Юрій Смолич, V, 1959, 99);  * Образно. Поволі бліде світло ранку стягало одне по одному накриття темряви (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 413);
//  Тягнучи, знімати когось, щось звідки-небудь. Гусаков кричить: — Хлопці, стягайте товариша бригадного командира з коня (Микола Трублаїні, I, 1955, 45); Поїзд ще стукотів на стиках колій, у вікно вагона заглядала глупа ніч, але пасажири вже метушилися, стягали з верхніх полиць свої вузли, грюкали і гомоніли (Михайло Чабанівський, За півгодини.., 1963, 15); Дітки стягують з ліжка подушки, ковдри (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 51); Мати стягла з жердки свитинку, червоного пояса — кличе Василька одягатись (Степан Васильченко, I, 1959, 208); Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув; За русі кудрі ухвативши.., з коня стягнув (Іван Котляревський, I, 1952, 258); Не пам'ятаючи себе, схопив він підпанка за пояс і стягнув з сідла (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 52);
//  Робити меншим що-небудь. — А що, чия тепер правда! — говорила Кайдашиха. — Ти міряєш [город] собі, то натягуєш, а чужому міряєш, то стягуєш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 356).

5. тільки док., розм. Украсти що-небудь. — Самі подумайте: на віщо позаздрила вона? Не стягла вона ні срібної ложки, ні іншого чогось цінного та коштовного, а взяла, каже, на гостинець дитині... (Любов Яновська, I, 1959, 48); Згадала [Лисичка], як її раз трохи не схопили хорти і як їй не вдалося курку стягти, і мало не заплакала (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 39); Стягнув [солдат] у чугуївської перекупки бумажну хустку, таку, що гривень шість стоїть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 15).

6. Примушувати сплатити що-небудь. Можливо, що і мені будуть потрібні гроші сього року, але можеш бути певна, що я їх не буду стягати з Михайла Васильовича (Леся Українка, V, 1956, 314); — Спершу я собі гадала, Якимишко, — сказала Іваниха, — що то вибрали мого чоловіка на те, аби стягав податки, то й таки сварилася з ним, бо боялася людських прокльонів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 55); За провіз хліба чи інших продуктів через міст поміщик-сеньйор стягував окремий збір (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 46); Потрібні кошти з вірних Постановлено стягнути (Володимир Самійленко, I, 1958, 253); — Ви мій бранець, ви мій боржник. Я стягну з вас те, що ви мені завинили (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 92).
Стягати (стягувати, стягнути, стягти) шкуру (три шкури, сім шкур, десяту шкуру і т. ін.) див. шкура.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 810.

Коментарі (0)