в означеннях
Тлумачення, значення слова «стягатися»:

СТЯГАТИСЯ, аюся, аєшся і рідше СТЯГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТЯГТИСЯ і ОТЯГНУТИСЯ, стягнуся, стягнешся; мин. ч. стягся, лася, лося і отягнувся, лася, лося; док.

1. Міцно затягуватися; зашморгуватися. Закинутий аркан стягувався щільніше (Олесь Гончар, III, 1959, 451).

2. Обв'язуватися, підперізуватися чим-небудь туго; затягатися. Як підпережеться [Маруся], так так рукою і обхватиш, — ще ж тоне дуже і стягнеться (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 26).

3. тільки 3 ос. Морщитися, збиратися в складки. Щоб кайма на кутах [хустки] не стягувалась і не загорталась, черепашки [вид візерунка] в цьому місці будують частіше або додають до них по два-три стовпчики (В'язання крючком, 1957, 62);
//  Зменшуватися, звужуватися (про площу чого-небудь). Лице його замітно [помітно] жовкне і стягається (Іван Франко, VIII, 1952, 78); Від.. морозного вітру Ланкове обличчя якось стяглося, ніс набряк (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 165); Її в'яле обличчя стягнулось, погляд твердий, і в кожній закрутці срібного волосся — рішучість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 250);
//  Зводитися докупи. Катруся говорила.. скоро ..; її брови стягалися, губи віддулися, а очі дуже блищали (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 134); Густі брови стягнулися їжачками до перенісся (Степан Тудор, Вибр., 1949, 261);
//  розм. Загоюватися, заживати. Рана стягається;
//  розм. Змикаючись краями, покривати що-небудь. Шумаков майже фізично почував, як шкіра на рані стягається, пухлина опадає і поступово зменшується в ній жар (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 436).

4. Не втримавшись на чому-небудь, повільно спадати, зсуватися. Вибирала [Маруся] соломинки, що начіплялись їй у косу, бо хустка стяглась із голови (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 35).

5. перен. Збиратися, зосереджуватися, скупчуватися в одному місці. Народ поволі стягався. Он показався Семен Мажуга на чолі цілої юрми (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 80); Не встигли вони отари й на верству од села одігнати, як почали хмари з усіх боків стягатися (Панас Мирний, I, 1949, 157); Ми їдемо до Готи. Там стягаються й формуються найнадійніші частини Західної армії (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 15); Повстанські сили стягувались до Перекопу (Олесь Гончар, II, 1959, 77); Які були у городі хлоп'ята, Які були служилі дідугани, Усі стяглись до Ферідуна в військо (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 185); — Ясно, що ворожі головні сили всі стягнуться до Павлівки (Юрій Яновський, I, 1958, 162).

6. на що. Збирати, нагромаджувати кошти для придбання кого-, чого-небудь, здійснення чогось. Почав Антон збиратися на нове господарство та стягатись на власну хату (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 42); Отягнувсь на корову, то стягнусь і на вірьовку (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 19); [Герміона:] На викуп за Нерісу ми стяглися, але на посаг нашій Евфрозіні навряд чи стягнемось (Леся Українка, III, 1952, 420); Жила вона так бідно, що навіть не могла стягтися синові на якусь нову одежину. Він завжди носив недоноски з чужих пліч (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 65); І вірилось [Чайчисі], і марилось, що діти її .. стягнуться на ґрунт, господарями стануть (Михайло Стельмах, I, 1962, 290).
Стягтися з останнього див. останній.

7. тільки док., розм., рідко. Схуднути, змарніти. Ти стяглася зовсім, ізвелася на тичиночку (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 126); Важко було Опанасу й Марві землю втеряти.. Марва аж стяглась, аж з лиця змінилась (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 183).
Отягнутися на нитку — стати дуже худим. Льоня захорував на кір.. Шкода Льоні, хоч хвороба і пуста, але стягнеться на нитку, бо й так воно бліде та зелене (Леся Українка, V, 1956, 220).

8. тільки док., перев. із запереч. не, розм. Здатися довгим. Так за розмовою і не стяглася мені дорога. Ще, мабуть, і до половини свого життєпису не дійшов Хома Дягіль, як показалась у туманній долині Ковалівка (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 8).

9. тільки недок. Пас. до стягати, стягувати 3, 4, 6. Швидко росли багатства пап. Інокентій III ввів «хрестоносний збір», який стягався ніби для підготовки хрестових походів (Історія середніх віків, 1955, 126); На Волині середня норма панщини .. становила два-три дні на тиждень. Крім того, із селян стягувалися грошові і натуральні податки (Історія УРСР, I, 1953, 157).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 811.

Коментарі (0)