в означеннях
Тлумачення, значення слова «стягнений»:

СТЯ́ГНЕНИЙ, СТЯ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до стягти, стягнути. Розмахуючи стягнутими ремінцем книжками, Сашко побіг навздогін за дівчиною (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 48); Поруч сидів з чисто поголеними пухнатими щоками чепурно одягнений і стягнутий ременякою голова сільради (Петро Панч, II, 1956, 482); Її повна фігура, стягнута сукнею, була показна серед інших панночок (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 66); Стягнені віжками, під натиском каруци, коні крутились, як змії, помалу спускали віз по покрученій дорозі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 197); З сильно стуленими устами і болісно стягненими бровами стояла я, як перше, коло вікна, дивилась в ніч (Ольга Кобилянська, I, 1956, 190); — Їдьте, хлопці, до мене!.. — Що ви, пане? — недовірливо оглядає [Левко] стягнуте, з брунатними від холоду рум'янцями обличчя Варави (Михайло Стельмах, I, 1962, 78);  * У порівняннях. Петро відчув,.. що все [його] тіло зібралося, як стягнута пружина (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 108); Посередині кімнати лежали два крісла, одно на другому, прикриті стягненою зі столу скатертю (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 147); Урядовці шепотілись, що тепер їм моторошно їздити по селах за податками, бо емісарові Сі Яню, як той їздив, одрізали Косу й нігті та забрали увесь стягнений ним податок (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 187);
//  стягнено, стягнуто, безос. присудк. сл. — Теж вірно, — погодився Яків, уже підходячи до напівпричинених дверей світлиці, в яку було стягнуто і строгі, в українському стилі, меблі, і м'які панські, обтягнені квітчастим кретоном (Михайло Стельмах, I, 1962, 329); В кабінеті все було в такому безладді, ніби по ньому нещодавно пройшовся вихор. Стільці порозкидані, покривало стягнено із стола, пожмакано, кинуто на підлогу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 135); — Кажуть, на «Тринако» хтось газету читав, начебто на Великій Україні землю навічно рільникам віддано і жодного викупу за те не стягнуто... (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 112).

2. тільки стягнений, у знач. прикм. Злитий, з'єднаний в одне ціле; єдиний, неподільний;
//  лінгв. В якому відбулося злиття голосних основи та закінчення. Повні прикметники існують у двох морфологічних варіантах: стягненому і нестягненому (Сучасна українська літературна мова, II, 1969, 221);
//  лінгв. З однорідними членами. Вказівка про об'єм перелічуваних у стягненому реченні явищ часто дається лексичними засобами (Мовознавство, IV—V, 1947, 180).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 811.

Коментарі (0)