Словник української мови

СТЬОБАТИ 1, аю, аєш, недок., перех. Прошивати що-небудь стібками.

СТЬОБАТИ 2, яю, аєш, недок.

1. перех. і неперех. Бити кого-небудь або вдаряти по чому-небудь чимсь гнучким; хльостати, шмагати. Погонич махав та стьобав по їх спинах батогом, а вони [свині] уперто таки лізли під колеса (Нечуй-Левицький, III, 1956, 27); Яшко, мій менший брат, усе стьобав мене батогом по голих литках (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 7); Йонька безнастанно стьобав биків батогом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 89);  * У порівняннях. Дощ не вгавав, шарудів по толевому даху, наче хто стьобав довгим хворостинням (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 13);
//  Рухаючись, сильно ударяти (про дощ, вітер, кулі, гілки рослин і т. ін.). Лютий вітер дошкульно стьобав їм в обличчя (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 19); Кущі стьобали бійців по грудях та спинах, залишаючи на одязі темні росяні смуги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 383); Вже інколи стьобали кулі по коноплях (Андрій Головко, I, 1957, 72).
♦ Мов (немов, наче і т. ін.) батогом по серцю стьобає (стьобнув, стьобне і т. ін.) див. серце.

2. перех. і неперех., перен. Говорячи різко, дошкульно, досаждати кому-небудь. Розшаріла, збуджена Вутанька на трибуні.. Як вона говорила, палаючи вся і кожним словом б'ючи, стьобаючи його в обличчя (Олесь Гончар, II, 1959, 192);
//  Піддавати кого-, що-небудь гострій критиці. Корній Іванович ніби співчував сектанту, який мучиться своєю недорікуватістю; вчитель навіть допомагає викладати йому релігійні канони... щоб потім стьобати по них дошкульними фразами (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 176).

3. перех., розм. Ловити, витягувати з води (рибу). Глухі діди змайстрували якусь електричну вудку і так нею стьобають рибу на греблі, аж гай шумить (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 587); — Хіба ти що, не ловив ніколи вудкою або переметом? — Поки малим був, то йоржів стьобав. А так — ні, не визнаю (Павло Загребельний, Спека, 1961, 268).