СТЬО́ЖЕЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до стьожка. В легенькому сіренькому убранні, в солом'яному капелюсі з ясно-синіми незабудками, з блакитною стьожечкою на одному плечі, вона уся ніби сяла й звеселяла Комашка (Нечуй-Левицький, V, 1966, 138); Тьоті з мамою дерли шмаття на стьожечки (Юрій Смолич, II, 1958, 21); На голій шиї шофера за коміром гімнастьорки з чистим білим комірцем побачила [Марія] чорну стьожечку крові (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 32); * У порівняннях. Змійка підвела свою .. голівку, роззявивши пащу, де тремтів тонісінькою стьожечкою її гострий язичок (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 56).